Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Бар «Склад» на Бессарабці припинив роботу. За що ми його любили

Бар «Склад» закрили 16 січня, заклад припинив роботу через проблеми з приміщенням на Бессарабському ринку. Проєкт від компанії «Близнецы Камикадзе» («БарменДиктат») працював на Бессарабці з 2017 року.

«Ми були змушені повністю відмовитися від локації, – коментує BAROUT керівниця закладу Ірина Радченко. – Основна причина закриття – в стані приміщення. Йому потрібен ремонт, виникали проблеми з електрикою чи комунікаціями, через це ми щомісяця витрачаємо великі суми на усунення неполадок. Це було дуже болючим рішенням, ми присвятили цьому проєкту п’ять років, але вкладати потрібні значні суми в ремонт комунального приміщенні просто не готові». 

Закрили також формат «Верхній бар», який з 2020 року працював на верхньому рівні закладу, на фасаді Бессарабського ринку, і спеціалізувався не на чистому алкоголі, а коктейлях. 

На запитання, чи може «Склад» повернутися в новому приміщенні чи форматі, Радченко відповіла: «Поки таких планів немає, ми зосереджуємося на “БарменДиктаті”, “БД” на лівому березі та “Місці, якого немає”».

BAROUT запитує, чим для міста був «Склад» у містян і постійних гостей закладу.


Ірина Радченко

керівниця «Складу»

Я познайомилася зі «Складом» за рік до відкриття, тоді я ще не працювала в «Близнецы Камикадзе», але знала Кирила [Кислякова]. Він розповів, що знайшли прикольне приміщення для нового проєкту. Уже згодом, коли я повернулася з Індії, мені зателефонував Вадим Кондратенко, який тоді відповідав за заклад, і запропонував стати бар-менеджеркою. Пам’ятаю, що процеси на барі ми організували за місяць, підібрали за цей час всю карту алкоголю. Практично не спали увесь час, веселі були дні. [сміється]

За п’ять років не змінився меседж, який ми хотіли донести – на Бессарабці, в самому центрі міста, де вже тоді коктейлі починали продавати від 200 гривень, ми пропонували випити чистий алкоголь. Перші півтора-два роки ми принципово не готували не те що коктейлі, а навіть шоти. Якщо чесно, я спочатку не дуже вірила в шоти, але вони вистрілили. Виявилося, що епоха все-таки не минула; це дуже ностальгійно для людей. І, якщо ти робиш їх із якісними інгредієнтами, а не як у 2005 році, то це може бути дійсно класно. Ми припинили рахувати в 2019 році, але до того, за два роки, продали 70 тисяч шотів.

У «Складі» ми хотіли створити місце, куди можна прийти, дізнатися щось нове, поспілкуватися з барменом і потанцювати. Просто видихнути, просто з кимось поговорити чи зустріти друга – і ввечері, і о третій ранку, і о восьмій, зрештою. І, думаю, в нас це вийшло. Напевно, всі ці люди, які приходили до нас і в радості, і в горі, – це і було найбільш класне в «Складі».

Було дуже приємно стежити за всіма спогадами про заклад, мені як людині, яка працювала тут майже п’ять років, це дуже допомогло видихнути в цій ситуації та, певно, відпустити. Але, звичайно, вся наша команда буде сумувати за цим місцем. 

blank
Ірина Радченко

Ігор Сухомлин

ресторатор (Mimosa Brooklyn Pizza, Fish & Pussycat, «Автостанція»)

Можу сказати, що Кирило Кісляков і компанія одними з перших повірили в Бессарабку. У мене таке враження, ніби «Склад» там працював вже років десять, не менше. Ми на Бессарабці працюємо з 2012 року, і «Склад» увесь цей час був гарним сусідом, на них завжди можна було розраховувати у складній ситуації. Туди після роботи ходив прибухнути наш стаф, там було просто, демократично і душевно. Хоча я не був постійним гостем, було приємно іноді зайти.

Водночас я розумію, що час іде. Коли ти про щось мрієш, а нічого не змінюється – я маю на увазі ситуацію з Бессарабським ринком, з постійними ремонтами і проблемними комунікаціями – це складно. З одного боку, шкода, з іншого – як людина, яка вже закривала і відкривала нові проєкти, я їх розумію. 

Степан Цуцман

барний технолог (Barex), співзасновник Loggerhead, співвидавець BAROUT

Я працював із цим приміщенням ще з 2007 року, коли там було Prada Cafe. Потім власники трансформували його в ресторацію «Диван», а вже згодом Кирило Борисович з Ірою і командою гарненько качнули локацію в форматі «Склад». Стежив за цим містяком майже 15 років і мені як технологу та виробнику барного обладнання дуже приємно, що барні модулі частково залишилися ще з того часу, не змінилося й локальне розташування барної стійки.

Мене завжди тішила музика, яка лунала із закладу на Бессарабську площу. Якщо чуєш музику на площі, то знаєш, що не менше веселощів зараз всередині. І розумієш, що барний Київ живе. Одного разу потрапив туди на алко-розпродаж [«Алкосклад»] де підтарився за сходний кошт випивкою. А ще декілька разів гарненько нарізався там під ранок з колективом однодумців, бо, по суті, це було єдине місце, виходячи з якого можно було зустріти світанок.

blank
blank
blank
Пиво «Чорний Санта»

Нікіта Калініченко

барний консультант 

Ходити в «Склад» щосуботи – це була ціла традиція. Вперше мене туди привів товариш та на той час колега Чай. Це був травень 2017 року. Ми відпрацювали останню на тижні зміну у Lost & Found та вирішили закінчити робочий тиждень «рукостисканням бармена» у вигляді чарки міцного та склянки темного у «Складі», що пізніше стало традицією. Там ми познайомилися з Андрієм Савицьким, до якого зрештою і почали ходити в гості. А якщо в Андрія був вихідний, то до бару на курилці навіть не доходили, залишались за стійкою Іри Радченко на основному барі.

За роки змінювалася компанія, якою ми ходили в «Склад», змінювалася команда тих, хто нам наливав, а от традиція не змінювалася. Тому, коли ми заходили в гості, Крістіна Астахова або інші члени команди після «Привіт» питали: «Що наливати до темного?». Дякую класному місцю за класних людей, з якими познайомився у цих стінах.

Андрій Баштовий

головний редактор The Village Україна, співвидавець BAROUT

У мене «Склад» вистрілив одразу у період після відкриття, ще до того, коли всі почали вриватися там на гучних вечірках. У момент, коли люди навколо мене нарешті в’їхали у коктейльну історію і сперечалися про те, у якому з барів Negroni готують краще, з’явився «Склад». Бар, який пішов урозріз ринковій тенденції. Замість ускладнень – що простіше, то краще; замість міксології – чистий алкоголь; замість затишних столиків – велетенські масивні «комунальні» столи; замість вишуканих закусок – проста і зрозуміла їжа.

Ну і нагадаю, що Бессарабка у момент відкриття «Складу» була іншою. Не було навколо десятка ресторанів Сухомлина – хіба «Чашка» через дорогу і Linas за рогом. От і все. «Склад» давав вулиці життя і контрастував.

blank
blank

Любов Дворецька

постійна гостя «Складу»

Моя історія стосунків зі «Складом» почалася з «Верхнього бару», який відкрили влітку 2020. А уже звідти, слідом за змінами формату і графіком змін моїх улюблених барменів, я потроху просувалась в глибини «Складу».

Я давно цікавлюсь барною культурою та історією коктейлів, часто буваю в барах, тому почала ходити в «Склад» лише тоді, коли там нарешті з’явилися коктейлі. Розуміння того, що я стану постійним гостем, прийшло в момент, коли запустили меню сніданків і коктейлів до них на вихідних. Мені давно не вистачало місця, де можна було б під французькі тости замовити смачну Mimosa чи Corpse Reviver #2 пізнім недільним ранком. Періодично я приходила з подругами на сніданок, а коли роззнайомилася з командою бару і зрозуміла, наскільки мені з ними цікаво, почала приходити без подруг. Так непомітно сніданки з меню прибрали, а от проводити весь день і вечір неділі у «Верхньому барі», а потім й у «Складі» стало нашою спільною традицією і певною мірою переросло у клуб за інтересами.

Години збігали непомітно за обговоренням нових і старих рецептів коктейлів, обміном вражень про різні бари, дискусіями про те, який джин чи бурбон краще смакує в тому чи іншому коктейлі. Найприємнішим у таких дискусіях було те, що завдяки надзвичайно широкому асортименту наявного алкоголю майже завжди можна було супроводжувати ці дискусії дегустаціями. Звичайно ж, це було не єдиною темою для розмов, і дуже приємно, коли з однаковим запалом можна обговорювати літературу, чемпіонат з футболу і фінал World Class. Саме у «Складі» мене навчили грати в шахи, демонструючи дива такту і терпіння. Адже навіть мені було очевидно, що гросмейстером я не стану.

За півтора року у «Складі» я провела сумарно, мабуть, більше часу ніж у всіх інших барах де бувала з 2015 року. Я могла зайти туди на хвилинку, привітатися проходячи повз (а я працюю недалеко, тому часто проходжу повз), і залишитися на вісім годин. Адже завжди було відчуття, що просто заходиш у гості до друзів. Насправді, так і було. Саме це для мене стало найулюбленішою та найціннішою якістю «Складу», і саме за цим я найбільше сумуватиму. Ну і за смаженими оливками.

Мені здається, що тільки у «Складі», з такою самобутньою і креативною атмосферою, могли вирости настільки щирі дружні зв’язки. І хоч я певна, що стосунки з людьми залишаться, але так, як було у «Складі», вже ніде і ніколи не буде.

Ростислав Дивульський

бармен Whisky Corner

«Склад» – це місце, де всі один одного знають. Там ніколи не було місця негативу. А ще там були дві мої найулюбленші страви – це тюлєчка і смажені пельмені. Заради смажених пельменів я був ладен продати душу. [сміється]

Мене зі «Складом» пов’язує дуже багато приємних спогадів, особливо з конкурсами для барменів, у яких я брав участь. Дуже шкода чути, що «Склад» закрили, з ним йде ціла епоха. 

Обкладинка та фото: Діана Андруник для The Village Україна, «Склад»