Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Бармен тижня. Богдан Чегорка (Pink Freud)

Barout продовжує рубрику «Бармен тижня», у якій знайомить вас із обличчями барної культури України. У новому випуску – бар-менеджер Pink Freud Богдан Чегорка.

Ти пам’ятаєш перший хороший коктейль у своєму житті? Де це було? Хто його приготував? Певно, що заголовний гарний коктейль для мене відбувся вже в першому місці роботи – це був легендарний Docker’s ABC, що більше десяти років працював у Пасажі. Я був дуже спраглим до знань учнем, і Martinez, який мені зробив наставник, був чимось на кшталт одкровення, адже до цього весь мій досвід був обмеженим. Коктейльну карту у «Докері» створювали поважні бармени з київської тусовки, тому я одразу почав готувати серйозні напої.

Чи був один чіткий момент, коли ти вирішив стати бартендером? Чому ти вирішив пов’язати своє життя з цією професією? Я обожнюю читати і слухати інтерв’ю розумних людей. Так було завжди і є дотепер. І однією із найдивніших частин цих інтерв‘ю була для мене та, в якій герой перераховує свої професії, місця роботи на шляху до справжнього призначення. Себто, коли, припустімо, письменник побув за своє життя декоратором, далекобійником, журналістом і вахтером – от тоді я захоплювався цим життєвим шляхом, намагався розгледіти вплив цих періодів на його сторінки, на думки й очі. І у власному списку я завжди бачив період праці барменом, хоч і не уявляв, як саме це станеться.

А сталось саме так, тому що інакше не могло бути. Цей період життя нерозривно пов’язаний саме з барною стійкою, спілкуванням, побудовою атмосфери тихого задоволення, коли будь-яка людина може стати частиною певного настрою. Інакше зараз не можливо. Енергія, яку бармен отримує від гостя, не може зрівнятися ні з чим – це щось на зразок наркотика, бо мене і зараз починає «ламати» за кілька днів без класичних змін у Pink Freud.

У тебе є вчитель/вчителі у барній сфері? Мені пощастило, адже першим і головним вчителем для мене став близький друг, який давно намагався витягнути мене працювати в барі з іншої сфери. Це Костя Бойко, він же досі є одним із орієнтирів у ремеслі, за роботою яких приємно спостерігати. Атмосферу, яку дарують досвідчені бармени, як він, складно з чимось порівняти і складно переоцінити. Також це перший наставник, Сергій Тертишний, який навчив мене безлічі технічних моментів і ставленню до справи. Як канонічна фігура мені приємно згадувати про легендарного Сашу Петраске і його вплив на барний світ взагалі.

blank

Коктейль чи гостинність? Як витримувати цей баланс? Як на мене, в барі має бути смачно. Це основа, про яку потім взагалі не варто згадувати. Коли я сам заходжу в нове місце і випиваю кілька коктейлів, звертаю на них увагу лише на пару хвилин. «Смачно» або «ну, ок». Решта часу – це загальна картина, і гостинність є одним із десятка нюансів в хорошому місці. Це як намагатися виділити із гарної книги тільки один розділ.

Що таке «атмосфера» у барі? Які її складники? Передусім це відчуття. Коли гість переступає поріг закладу, на нього може вплинути будь-що: запах, освітленість, музика, погляд бармена чи посмішка офіціанта. І от це перше відчуття і є фундаментальним. Адже від нього далі й рухатиметься весь танок – навколо цього відчуття будуватиметься вечір, а можливо, й довга історія кохання між баром і гостем.

blank
blank

Який найбільш недооцінений коктейль/напій? Який коктейль/напій найбільш переоцінений? Досить складне запитання, адже за останні роки багато коктейлів із недооцінених отримали свої чесноти, а переоцінені вже не такі важливі для гостей. Мені здається, недооціненими можна назвати прості хайболи із кількох складових: наприклад Fernet Cola чи Vermouth Tonic. Це елементарні комбінації, які у нас не часто можна зустріти, але ж які вони смачні і як сильно розвинені в решті світу! Переоцінених напоїв, на мою думку, не існує. Будь-який Aperol Spritz або Negroni, яким часто щось закидають, мають для себе час і місце. Важливий не сам коктейль, а контекст.

blank
blank

Три найкращі бари України, крім того, у якому ти працюєш. Найкращі бари України – це передусім найтепліші бармени, за певними з них можна просто переходити із закладу в заклад, залежно від того, де вони сьогодні «кружать». Але нехай це буде Parovoz Speak Easy за повагу й увагу до класики, вже, на жаль, закритий Lost & Found, за їхнє safe and sound. Також дуже подобається, хоч і не часто виходить, заходити в Beatnik, за порцією фірмової Averna Toniс, за ніжною зухвалістю резидентів бару і тихим світлом.

Три найкращі бари, у яких ти встиг побувати. Три бари, у яких ти мрієш випити. Якщо про закордонні бари, то кілька років тому у Празі я відвідав, певно, найкращий бар, і спогад про той візит навряд чи щось найближчим часом перекреслить. Він називається Parlour, розташований поодаль від гучної решти закладів. Чому там було класно? А чому людина любить? Це була правильна комбінація усіх складників: вінілова музика, бармен, який святкує 20-річний ювілей за стійкою, витерті, але зручні стільці, відсутність меню, розмова і напій. Це було схоже на сон, у якому ти не можеш зрозуміти, сон це насправді чи ні. Також торік стався дуже класний вечір у паризькому Lulu White. Свято, яке вмістилося на 15 квадратних метрах, концентрація майстерності робити із простору суцільну усмішку. Таке теж не забувається. Ну і не можу не згадати Fantastic з Тель-Авіва ) на той час новий заклад, який створив Аріель Ляйцгольд – абсолютно фантастичне місце, у якому і візуально, і за станом неначе й справді переходиш на інший бік дзеркала.

Про нові місця я особливо не мрію, мрію лиш скоріше вибратися за кордон, побачити нові міста, а там настане вечір, і ноги знайдуть «той самий бар», у якому все й відбудеться. Чомусь хочеться в Азію.