Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Бармен тижня. Денис Страшук (Hendrick’s Bar)

Barout продовжує рубрику «Бармен тижня», у якій знайомить вас із обличчями барної культури України. У новому випуску – бартендер закладів Hendrick’s Bar і True Burger Bar Денис Страшук, який нещодавно здобув перемогу в конкурсі Stoli & Bayou Cocktails Cup 2020.

Ти пам’ятаєш перший хороший коктейль у своєму житті? Де це було? Хто його приготував? Діло було у 2017 році, вже було прохолодно. Ми з Сергієм Архип’юком і Сергієм Селещуком вирішили пройтися по барах, тоді ми всі вже працювали за стійкою. Спочатку пішли на шаурму по 40 гривень на Бессарабці, а тоді – на коктейлі по 170. Першим баром став «Алхімік». Щойно зайшли, одразу почули: «Два по 100 Chivas». Монгол каже: «Ясно». Ми заливаємося від сміху. [сміється] В «Алхіміку» була класична п’ятниця: за баром повно гостей, усі танцюють, коктейлі ллються рікою. Ми замовили класичні коктейлі, на жаль, вони виявилися несмачними. Я допив через жадібність, якщо чесно. Для мене тоді це були великі гроші, та дуже хотілося задовольнити інтерес. Ми розрахувалися і пішли.

Після цього опинилися біля кінотеатру «Київ». Ми були в захваті від цього квесту – «знайти speakeasy бар». І ось ми спускаємося. Перше, що я бачу – просто тьму людей у камерній обстановці. Дійсно – ніби їхав до себе на дачу на електричці. [сміється] Після цього я подивився на бар і прямо зі входу побачив погляд Сєрьожі Алексеєва, він крізь пікове завантаження побачив нас на іншому кінці бару, усміхнувся і кивнув. Я тоді був вражений професіоналізмом цієї людини. Для нас дивом знайшли столик, підійшла Наталія Трушик, людина з суперпозитивною енергією та гостинністю. Вона запитала, що я хотів би випити, і я відповів, що щось кисло-солодке. На це вона відповіла: «У нас є коктейль-переможець конкурсу Bacardi Legacy, а придумав його наш бармен Діма Коломієць». Я тоді пив лише кисло-солодкі напої, терпіти не міг гірке, кисле, сухе, а тут – кисло-солодкий коктейль, та ще й переможець якогось конкурсу. Ось це так пощастило! Ми зробили замовлення і постійно оберталися, щоб подивитися, як працюють ці диво-бармени. І тут, прориваючись через натовп людей, нам за стіл коктейлі виносить Сєрьожа Алексеєв, що на мене знову справило враження. Нарешті я роблю ковток – о Боже, це був еліксир життя! І тоді я зрозумів, що досі не куштував нічого смачнішого.

Чи був один чіткий момент, коли ти вирішив стати бартендером? Чому ти вирішив пов’язати своє життя з цією професією? Чіткого усвідомлення, що я хочу стати барменом, у мене не було. Я тоді не розумів, що робота може бути чимось більшим. Мені здавалося, що це рутина, яка є лише способом існування. Та в мене був товариш, який працював барменом. Мене зацікавило його ставлення до роботи, він багато розповідав, і було видно, що він захоплений своєю справою. До того ж він заробляв непогані гроші.

Звичайно, час іде, і в моїй свідомості багато змінилося. Я стою за баром, тому що мені є, що дати людям. І загалом подобається дарувати людям позитивні емоції, бачити у їхніх очах подив і радість. Я люблю творити, довго думати, ділитися ідеями, працювати в команді. І, думаю, кожен хотів би бути частиною чогось більшого. Я знаю, що кожен бармен, який подарував усмішку, вислухав гостя, допоміг зробити правильний вибір, виступив у конкурсі чи придумав коктейль – точно зробив внесок у розвиток барної індустрії. Мені здається, це важливо. Адже кожен із нас може переписати історію!

У тебе є вчитель/вчителі у барній сфері? За п’ять років роботи за баром я встиг попрацювати з різними людьми, більшість з них навчили мене чомусь. Але мені хотілося більшого. Було цікаво щось створювати, видумувати. Більше за все я люблю реакцію гостя, якому сподобався мій напій. Протягом усього цього часу я вчився самостійно, читав книги, шукав рецепти і намагався виступати [на барних конкурсах]. Після співпраці з Тарасом Нижником у The Cinematographer’s Party я зрозумів, наскільки важливо постійно спілкуватися з гостями, жартувати та вміти підтримати розмову. У Тараса на зміні барна стійка завжди була забита людьми, у нього завжди були історії на всі випадки життя. Він умів створити настрій для гостя й команди!

Та найбільш важливий і переламний момент відбувся 29 жовтня 2019 року, коли мені прийшло повідомлення від Надіра Кучкарова. «Денис, привет! Мы ищем людей в команду, тебе интересно? Когда можешь прийти на собеседование?». Відповідаю: «Сегодня, завтра, когда нужно!». Сподіваюсь, ви прочитали це з правильною інтонацією. [сміється] Це було незабутнє відчуття. Я мріяв працювати в цій команді, і тут такий шанс, мене переповнювали емоції. Мені дуже пощастило опинитися в настільки сильній команді, практично кожен зробив величезний внесок у мій розвиток. Але, звичайно, є люди, яким я вдячний найбільше. Це Надір Кучкаров, Олег Перцев, Орест Середяк, Юля Чепелюк. Це не просто генії та професіонали, за цим стоять величезні особистості, з якими мені хотілося б розділити не лише барну станцію, а й вільний час. Кожна моя маленька перемога – це результат роботи моєї команди. Обожнюю їх!

Коктейль чи гостинність? Як витримувати цей баланс? Вважаю, що найважливіше в барі – це гостинність! Коли люди не дивляться зі страхом і не бояться щось запитати в бармена, тому що він має суворий чи надмірний вигляд. Коли гість розуміє, що за ним доглянуть, що про нього подбають. Напої – це атрибут, який супроводжує спілкування, спосіб комунікації. Гостинність – найважливіше в нашій сфері.

Що таке «атмосфера» у барі? Які її складники? Атмосфера – це коли складається увесь пазл. Коли у закладі все гармонійно, коли кожна деталь має своє місце, коли тобі комфортно й цікаво!

Який найбільш недооцінений коктейль/напій? Який коктейль/напій найбільш переоцінений? Найбільш недооцінений, напевно, French 75 на коньяку. Переоцінений? Я напружив усі звивини і добряче подумав – нічого не спало на думку. Мені здається, переоціненого коктейлю немає: усьому є місце, завжди знайдуться люди, які захочуть це випити.

Три найкращі бари України, крім того, у якому ти працюєш. Parovoz Speak Easy, The Cinematographer’s Party, Old Pal (Дніпро).

Три найкращі бари, у яких ти встиг побувати. Три бари, у яких ти мрієш випити. Поки мало де встиг побувати. Але так вийшло, що зміг з’їздити в Афіни на барну виставку у 2019 році, зміг побувати на гестах кількох барів з різних країн, які входять в топ-50. Та найбільш вражаюче місце – це The Clumsies. Хотілося б побувати у Dead Rabbit (Нью-Йорк), High Five (Токіо) і Little Red Door (Париж).