Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Бармен тижня. Марія Урсу (Wood You Like)

Barout продовжує рубрику «Бармен тижня», у якій знайомить вас із обличчями барної культури України. У новому випуску – співвласниця київського закладу Wood You Like Bar і бренд-амбасадорка Campari Group Ukraine Марія Урсу.

Ти пам’ятаєш перший хороший коктейль у своєму житті? Де це було? Хто його приготував? Точно пам‘ятаю, що у дев’ятому класі ми поїхали великою компанією на гірськолижний курорт у Закопане в Польщі. Не знаю, чи можна вважати B-52 хорошим коктейлем, проте було непогано. [сміється]

Чи був один чіткий момент, коли ти вирішила стати бартендеркою? Чому ти вирішила пов’язати своє життя з цією професією? Насправді знаки долі переслідували мене з самого початку. Усе почалося, коли я працювала менеджером з туризму і поїхала на місяць стажування в Ужгород. Під час посиденьок в одному з барів ми з Ігорем помітили невелику колекцію маленьких пляшечок алкоголю на барі і подумали: колись нам буде по 50 років і у нас буде свій бар з величезною колекцією пляшечок. Після повернення до Києва ми придбали перші три пляшки на Контрактовій площі. Здається, це був 2009 рік. І понеслось! [сміється]

Марія Урсу та Ігор Урсу

Ми займались своїми справами і поступово збирали колекцію. Я почала працювати з дітьми, водночас їздила працювати на покерні турніри на Кіпр та у Чорногорію. До речі, там, у казино, я виграла частину грошей, яка згодом пішла на створення бару. Чоловік із друзями здавали ретро-мопеди в оренду і будували заклади по Україні на замовлення. Ось так в один із вечорів ми всі разом зібрались у нас вдома і вирішили, що прийшов час побудувати щось для себе та друзів. Так ми знайшли затишне місце на Подолі і власноруч створили Wood You Like Bar. У перший час ми виходили працювати за бар самотужки, але, з усіх найбільш стійкою виявилась я. [сміється]

Пам‘ятаю вечір, коли мені зробили перше замовлення не з меню, а щось авторське: «Смачненьке, тропічне». Пам‘ятаю, як хвилювалася, старанно прикрашала, хотіла, щоб коктейль прийшовся до смаку гостю. Також пам‘ятаю тепле і зворушливе почуття, коли гостя підійшла до мене і сказала, що це був один із найсмачніших коктейлів, що їй коли-небудь готували. Я і досі завжди переживаю, аби те, що я готую, сподобалось гостю. І поки я відчуваю відповідальність й турботу про кожного, хто замовляє у мене коктейль, я не залишу цю справу. До речі, зараз наша колекція пляшечок налічує вже понад 1100 неповторних екземплярів.

У тебе є вчитель/вчителі у барній сфері? У мене є тренер [Ігор Урсу, чоловік Марії та співвласник Wood You Like Bar]. Він найприскіпливіший і зі мною – 24/7. До речі, коли ми познайомилися, він щойно закінчив курси Planet Z. Коли розповідав мені про навчання, це для мене було просто дзвоном у вухах, а назви інвентарю лунали, як назви іграшок з секс-шопу. Джиґер, мадлер, стрейнер… [сміється] Безперечно, найбільший вплив на мене має мій чоловік. Він завжди допомагає порадами, прикладами, знає коли мене треба надихнути, а коли дати «чарівний пендель». І я неймовірно вдячна йому за підтримку на кожному етапі мого розвитку.

Коктейль чи гостинність? Як витримувати цей баланс? Гостинність, звичайно! Коктейль має бути інструментом, яким досконало володіє майстер. Адже іноді напій має бути лише доповненням цікавої бесіди, а в інший момент може стати справжнім незабутнім досвідом, за яким захочеться повертатися знову і знову. Вірю, що майстерності гостинності треба вчитися в першу чергу. Як сказав Анґус Вінчестер: «Я можу налити вам склянку води так, що наступного дня ви скажете своїм друзям, що я найкращий бармен в вашому житті»

Що таке «атмосфера» у барі? Які її складники? Пройшовши певний шлях від власника бару до бартендера, я вважаю, що запорука гарної атмосфери в барі – це коли однаково кайфують і бармени, і гості.

Який найбільш недооцінений коктейль/напій? Який коктейль/напій найбільш переоцінений? Є величезна кількість коктейлів, було б дуже важко визначитись з недооціненими чи переоціненими. Можу лише відповісти про свої вподобання. Хоча я люблю Old Fashioned і Bloody Mary, та нещодавно зловила себе на думці, що дарма так довго ігнорувала Grasshopper. [сміється] Так я зрозуміла, що для грайливого настрою маленька пляшечка оптимістичного, ніжно-м‘ятного кольору у сумці останнім часом не завадить. Щодо коктейлю, до якого я ще не дозріла – це Dry Martini. Безумовно, це мистецтво – створити кришталевий, холодний до обпалення, тягучий і правильний коктейль. Проте, на жаль, я ще не отримую від нього смакового задоволення. Можливо, я просто досі не подорослішала.

Яке найбільш трешове замовлення, яке тобі робив гість? Загалом я дуже лояльно ставлюсь до різних смакових вподобань гостей. У мене жодного разу не відпали руки, навіть коли мене просили додати Blue Curacao у склянку пива. Гість хоч і впав зі стільця, проте був задоволений. [сміється] Хоча ще пам’ятаю обличчя всіх, хто був за баром у той момент, як у найбільший розпал новорічної ночі, коли ти навіть не можеш свого імені пригадати, хтось сміючись приносить замовлення зі словами: «Ну такі класні іноземці, такі прикольні. До речі, 10 Mojito». Адже все, що ми робимо, повинно приносити задоволення й радість гостям. Безумовно, необхідно за будь-якої можливості допомагати гостю розширювати діапазон смаків і підвищувати рівень розуміння та обізнанності. Проте, якщо до мене прийшли з певним побажанням, я зроблю все, щоб за ним повернулись знову.

Розкажи найсмішнішу історію, яка в тебе була за баром. (У тебе точно є хоча б одна.) Насправді історії траплялися досить часто, доки ми не пішли на карантин.
Дуже сумую за такими насиченими вечорами, коли «несеться». Пам‘ятаю, як залишила на зміні двох новеньких, найактивніших бартендерів і дуже попросила: «Давайте тільки без пригод». Янгольськими очима мене запевнили, що нема дурних і що все буде під контролем. І просто уяви – в ту саму секунду, як я переступила поріг з бару, пролунав вибух.
 Пам‘ятаєш опосумів з «Льодовикового періоду»? Отак і ці двоє стояли на місці злочину – з залишками розірваної пластикової пляшки, наповненої сухим льодом, яка просто вибухнула від тиску.

Ну і улюблена подільська історія – про те, як мені довелося відбитись від агресора. Охоронна служба їхала занадто довго, а ситуація  вимагала рішучіх дій. Тож, зайнявши стратегічно зручну позицію, довелось пожертвувати розкішною кришталевою вазою і жбурнути ії в розумовий центр нападника. Безумовно, після таких дій, агрессора було нейтралізовано. На Подолі знову стало безпечно. [сміється]

Назви топ-3 найкращі, на твій погляд, бари України – крім того, у якому працюєш. Я би не хотіла відокремлювати топ-3. Завдяки роботі бренд-амбассадоркою я маю можливість подорожувати країною і відвідувати багато барів. Можу впевнено сказати, що в Україні багато барів, не таких відомих, проте з неймовірною атмосферою, смачними напоями і люблячими гостями.

Три найкращі бари світу, у яких ти встигла побувати. Три бари, у яких мрієш випити. Для мене найкращі бари світу – це ті, у яких залишився шматочок серця. 1. У першу чергу це Le’Fleur, найкращий бар Праги. Там я вперше побувала на стажуванні після перемоги у конкурсі. За тиждень ми настільки здружилися, що згодом домовились працювати разом на Barometer, також бачилися на BCB у минулому році. Я завжди з радістю і трепетом туди повертаюсь і щиро радію всім їхнім перемогам і звершенням. 2. Справжнім переворотом свідомості для мене став легендарний Camparino у Мілані. Місце 1915 року заснування з неймовірною енергетикою, духом монументального стилю і неперевершеною італійською гостинністю. Сидячи на терасі за роскішним мармуровим столом з видом на площу Дуомо, хотілося дихати глибше і бачити краще. 3. У житті я, напевно, ніколи не зможу відмовитися від добрячої Bloody Mary. Тому під час поїздки до Парижа не могла проігнорувати легендарне місце, що претендує на звання батьківщини Bloody Mary – Harry’s Bar. Це неймовірне місце , що пронизане легендами та атмосферою «ревучих двадцятих». Кажуть, що цей бар був улюбленним місцем зустрічі «Втраченого покоління» письменників: Фіцджеральд, Гертруда Стайн, Геммінґвей.

Куди я точно вирушу, щойно відкриють кордони, так це в American Bar у лондонському готелі Savoy. Колись, похмурим вівторком, під саме закриття на наш барний телефон надійшов дзвінок. Енергійний голос з того боку спитав, чи ми ще працюємо, і не дочекавшись відповіді, сказав, що вони скоро будуть. За десять хвилин виявилось, що це був Ашот [Галстян] із бар-менеджером Юрісом і старшим барменом American Bar Стефано. Вечір видався на славу, хлопці стояли за баром, сміялися, готували коктейлі і на прощання підписали книгу «Коктейлі готелю Savoy». Тож треба організувати візит-відповідь, адже якось незручно, що хлопці у нас на Подолі були, а ми у них – ні. [сміється] 

Завдяки соцмережам ми підтримуємо зв‘язок, проте, думаю, що всі у сфері вже чекають з нетерпінням, коли все налагодиться, відкриють кордони і можна буде знову бачитись, зустрічатися на міжнародних виставках і літати один до одного у гості на гостьові зміни.