Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Історія коктейлю. Що таке Daiquiri

Кубинський  Daiquiri можна назвати дідусем усіх ромових коктейлів. Простий і елегантний сауер, за словами Девіда Вондріча, був першим по-справжньому класичним коктейлем, винайденим за межами США. Цього року Daiquiri посів третє місце в рейтингу World’s Bestselling Classic Cocktails 2020 журналу Drinks International, потіснивши Whisky Sour який займав цю позицію попередні два роки.

Раніше Barout розповідав про історію коктейлів Old Fashioned, Negroni та Pisco Sour.

У США в середині XIX століття стрімкої популярності набули сауери. «Сауер роблять з тих же інгредієнтів, що і фікс, але без фруктів, окрім лимона, сік якого треба вичавити в бокал» – писав Джеррі Томас. Тобто міцний алкоголь, цукор, вода, лимон і лід. Девід Вондріч стверджує, що єдиним дискусійним питанням тут було і залишається співвідношення цукру та лимонного соку. Існували дві основні школи: ті, хто серйозно і прямо сприймав назву (“sour” з англійської – кислий) і додавали багато лимонного фрешу (зазвичай з половини фрукту) і мало цукру. Але сам Джеррі Томас і більшість його послідовників (Гаррі Джонсон, Джордж Каппелер, Білл Бутбі) робили свої сауери солодкими, обмежуючи вміст лимонного соку кількома дешами. 

blank

Так чи так, це була популярна категорія коктейлів. Їх готували з віскі, бренді, тернового джину та інших доступних алкогольних інгредієнтів. У книзі Джеррі Томаса 1887 року був і сауер на основі рому під назвою Santa Cruz (Санта-Крус це острів в Карибському морі, територія США).

blank
blank

Для жителів Куби в XIX столітті слово Daiquiri не мало жодного стосунку до напою. Якщо вони і чули це слово, то як про однойменне селище поблизу Сантьяго-Де-Куба. Місцеві, однак, знали напій, Canchanchara – мікс рому, меду чи меляси і лайму – народний, поширений серед селян коктейль. Загалом поєднання алкоголю, лайму і цукру (чи меду) традиційне для країн Карибського регіону і Латинської Америки (як от Pisco Sour в Перу і Чилі, чи Caipirinha в Бразилії) тому неможливо встановити хто вперше придумав цю комбінацію, яку пили десятки, а то й сотні років.

Історію ж коктейлю під назвою Daiquiri зазвичай згадують в контексті імені Дженнінга Кокса. У 1898 році після перемоги США у війні з Іспанією Куба втратила статус іспанської колонії і на перехідний період до незалежності потрапила під вплив США – Сполучені Штати контролювали економічну і зовнішньополітичну діяльність республіки. Американські інженери почали освоювати родовища залізної руди в Сьєрра-Маестра – найвищому гірському масиві країни.

Містер Дженнінгс Кокс був генеральним менеджером Іспансько-Американської видобувної компанії, яка займалась копальнею в селищі Дайкірі поблизу Сантьяго-де-Куба. Американські інженери на копальнях отримували достойну заробітну плату, щедру порцію тютюну і хороший запас рому. Непогана мотивація, щоб покинути рідну країну і поїхати працювати на копальні. Місцеві мешканці часто змішували ром з кавою та іншими інгредієнтами. Зауваживши це, інженери також почали експериментувати з напоєм.

blank
Дженнінгс Кокс
blank

Однієї ночі 1896 року містер Кокс вирішив приготувати для своїх гостей з США Gin Sour, однак за відсутності джину в будинку приготував його з ромом. Або ж, за іншою версією, він просто попросив бармена в готелі Santiago’s Hotel Venus зробити сауер на основі рому.

Бейзіл Вун у книзі 1928 року “When It`s Cocktail Time In Cuba” пише, що цей напій був популярним в компанії людей, які щодня зустрічались в барі Santiago’s Venus. «Хлопці зазвичай випивали три чи чотири [коктейлі] щоранку. Більшість з них працювали на копальнях Дайкірі, і їхнім керівником був джентльмен на ім’я Кокс – Дженнінгс Кокс. Одного ранку в Venus Кокс сказав: «Хлопці, ми п’ємо цей чудовий маленький напій вже тривалий час, але ми ніколи не називали його. Давайте охрестимо його зараз!». Хлопці переговорили між собою і нарешті Кокс сказав: «Ось що я вам скажу: ми всі працюємо в Дайкірі і всі ми вперше випили там цей напій. Давайте назвемо його Дайкірі».» Оригінальний рецепт, нібито, написаний містером Коксом зберігся до наших днів і його можна знайти в електронній бібліотеці Університету Маямі.

blank
Рецепт Daiquiri написаний Коксом.

Американці привезли коктейль додому і вже в 1913 році рецепт  Daiquiri був опублікований в книзі “Straub’s Manual of Mixed Drinks”. Щоправда, з помилкою в назві.

blank
1913 Straub`s Manual of Mixed drinks

Daiquiri піднявся на нову сходинку популярності після того, як письменник Френсіс Скотт Фіцджеральд згадав його в романі 1920 року «По той бік раю». Справжньою ж зіркою коктейль став під час Сухого закону, коли Куба була найпопулярнішим туристичним напрямком американців. До прикладу, лише в 1926 році острів відвідало 90 000 туристів з США. Справжньою меккою коктейлю Daiquiri був бар La Floridita в Гавані, де любив відпочивати з друзями Ернест Гемінґвей. Тут бармен Константіно Рібалайгуа Верт готував кілька варіацій напою, серед яких був і придуманий спеціально для письменника Hemingway Daiquiri (він же Papa Doble) з грейпфрутом, лікером «Мараскіно» і мінімальним вмістом цукру.

blank
Ернест Міллер Гемінгвей в барі La Florida з друзями

Остаточно коктейль закріпився на американському ринку, під час другої світової війни, коли ром було простіше дістати, ніж віскі з охопленої війною Європи.

Мабуть репутація жодного іншого коктейлю так не постраждала від епохи 60-70-х років як Daiquiri. Коктейль, який на початку своєї історії був гордістю Куби, в епоху диско перетворився на дивний низькосортний мікс рому з будь-чим. Полуничний, ананасовий, манговий та інші «неонові» Daiquiri без жодних свіжих інгредієнтів, з штучними сиропами і ненатуральними соками заполонили клуби і пляжі світу. Навіть зараз, в епоху відродження крафтових барів, пам’ять про ці часи шкодить репутації коктейлю.

Однак в своїй істинній, початковій формі Daiquiri одночасно дуже простий і комплексний напій. Делікатний мікс рому, лайму і цукру – він складається лише з трьох інгредієнтів, тому вимагає високої майстерності, щоб досягти балансу кислого і солодкого. Кожен інгредієнт повинен бути ідеальної якості, але навіть у такому разі напій можна зіпсувати. Якщо вибрати надто солодкий ром, чи забагато цукру, коктейль буде схожим на рідку цукерку. Якщо ж перебільшити з лаймом, він буде надто кислим. Daiquiri – це своєрідний лакмусовий папірець для визначення майстерності бармена. А пошукам ідеального балансу в цьому коктейлі можна присвятити ціле життя.

blank