Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Це нова співпраця Hennessy з сучасним художником. Ми поговорили з її автором Феліпе Пантоне

Нову обмежену серію в колекції Very Special випустив виробник коньяку Hennessy. Це продовження лінійки, особливістю якої є співпраця бренду з сучасними художниками: раніше у межах Very Special Hennessy вже залучали Шепарда Фейрі, JonOne, Os Gemeos і Futura.

27 вересня Київ став одним із шести міст світу, у яких новий митець, аргентинсько-іспанський художник Феліпе Пантоне, особисто представив лімітовану серію та свою колекцію робіт. Barout вдалося поспілкуватися з Феліпе – про поєднання старого і нового, символи сучасності та мурали.

Феліпе Пантоне цінує анонімність. У Києві митець представляє свою роботу власноруч, але заздалегідь учасників презентації просять вимкнути камери – фотографувати автора стилю нової колекції Hennessy можна лише ззаду. «Пантоне вдалося досягнути зіркового статусу, жодного разу не показавши своє лице на публіці. Це робить його винятком у світі сучасного мистецтва. За нього говорить його мистецтво, і таким чином він отримує повну свободу – чистим аркушем паперу для Феліпе став увесь світ», – кажуть у Hennessy.

– Феліпе, нове видання Very Special випускають під назвою «ремікс сучасного». Як ти реміксуєш сучасне?

– Я почав співпрацю з Hennessy, визначивши, що ми з брендом маємо спільного. Ми проводили багато розмов і врешті вийшли на одну ключову річ. Hennessy є виробником із надзвичайно багатою історією, але водночас йому треба зберігати актуальність. Своєю чергою, мене як митця також дуже цікавить минуле. Адже усвідомлення історії вкрай важливе в мистецтві: для того, щоб створювати щось нове, потрібно знати, що вже було до тебе. Власне, це не просто важливо, це фундаментальна річ. На цій спільній рисі ми й порозумілися.

– Чи важко визначити «сучасне», коли воно настільки невизначене і фрагментоване, коли в нас стільки інформації, що ми не завжди можемо її обробити? Чи було це для тебе викликом?

– Я згоден. Ми дійсно живемо у часи, коли все змінюється з безпрецедентною швидкістю – ще ніколи в історії світу водночас не поширювалося стільки інформації. Зрештою, до винайдення верстата Гуттенбурга інформація передавалася лише через рукописні книги. Коли ж людство винайшло механічні способи передавання інформації, ми вирішили, що інформацію треба поширювати настільки активно, наскільки це можливо. Власне, це стало основою прогресу епохи Просвітництва, це просунуло людство вперед. Зараз же ми можемо поширювати інформацію абсолютно без жодних кордонів – миттєво, глобально і безкоштовно. Тому я схильний бачити в цьому перевагу, а не проблему.

– Як ти визначаєш для себе сучасне? Наприклад, у співпраці з Hennessy ти використовуєш кілька впізнаваних символів на зразок тривимірних площин і QR-кодів. Чи є вони символами епохи? Чи може взагалі ця епоха мати символи, коли в ній все змінюється настільки швидко?

– Я працюю з абстрактними образами. Я не використовую цифри чи будь-які точні образи. Мої роботи багатозначні, вони не очевидні. Але водночас я повинен використовувати символи, які визначають наш час і які зможуть зчитати люди. Я постійно перебуваю в процесі пошуку елементів, які наштовхнуть на думку про сьогодення. Як ти помітив, серед іншого це QR-коди. Для мене це елемент, який репрезентує час – скорочення та передавання інформації. Але в першу чергу мене цікавить загальна динаміка роботи – я використовую фрагменти, які нададуть картині відчуття швидкості та плинності. Врешті-решт, я роблю все можливе, щоб передати свою думку. А тоді рішення про зміст роботи ухвалить вже публіка. Залишається лише сподіватися, що наші думки збігатимуться. [сміється]

– Який виклик був для тебе найголовнішим на цьому проєкті?

– Коли ти адаптуєш свій малюнок до поверхні пляшки – це завжди виклик. Але в цьому мені в пригоді став мій досвід. Адже я вуличний митець, я звик працювати з різними поверхнями, з різними площинами та стінами. Тому з одного боку мені було простіше адаптувати роботу до пляшки. Та головним викликом усе-таки був пошук правильного поєднання бренду Hennessy та мого стилю. Радий, що представники бренду повністю довірилися моєму баченню: мені навіть дозволили погратися з логотипом Hennessy!

– Логотип на новому виданні ніби увігнутий, так?

– Так, він вписаний у мою роботу. А ще я погрався з трьома зірками, ще одним визначальним елементом бренду Hennessy.

– Це те, що для тебе було принципово – реміксувати логотип компанії, заснованої у 1765 році?

– Якщо відверто, це було божевілля! [сміється] Це перший випадок, коли Hennessy дозволив комусь внести корективи у лого бренду. Я дуже щасливий, що нам вдалося це зробити.

– Можна сказати, що це найбільш мейнстримний проєкт у твоїй кар’єрі. З точки зору мистецтва – що ти взяв із цієї співпраці?

– Це справді так. Але я завжди відкритий до співпраць. Спільна робота – це завжди добре, якщо є правильне поєднання. Якщо ти поділяєш з кимось певні цінності, чому б не спробувати створити щось разом? До того ж для мене це було дуже цікаво, адже восьмеро митців, які раніше співпрацювали з Hennessy у серії The Very Special, – мої персональні герої. Шепард Фейрі, Каус, Os Gemeos, Futura – це творці, які мене надихають. Тому я був певен, що також отримаю свободу творити і реалізувати своє бачення. Водночас ця співпраця дозволяє мені вийти на аудиторію, про яку я не міг і мріяти. Наприклад, зараз я представляю свою роботу в Києві, також ми веземо серію в Нігерію. Для мене важливо відкривати нові майданчики, адже в світі сучасного мистецтва інколи складається враження, що художники по черзі представляють свої твори у кількох місцях – Нью-Йорк, Лондон, Париж. Мені ж хотілося б виходити за ці межі, і я вдячний бренду за цю можливість.

– Останнє запитання стосується теми, з якою ти тісно пов’язаний – і яка дуже актуальна для сучасного Києва. У тебе великий досвід роботи з графіті та муралами. В Україні за останні кілька років відбувся бум на мурали, але ставлення до них є поляризованим. Чому для тебе це настільки цікавий вид мистецтва?

– Вулиці – це просто чистий аркуш паперу. Певна річ, це площина, яка є спільною власністю, вона не належить комусь одному. Тому, гадаю, й виникають непорозуміння. Та все, що є публічним, обов’язково стане суперечливим. Наприклад, замість мурала міг би бути величезний рекламний блок. Чи хотів би я його бачити зі свого вікна? Навряд чи. Чи хотів би я бачити з вікна мурал? Не знаю. Але якщо ти вирішуєш жити в місті, то погоджуєшся наражати себе на певні речі. Зрештою, якщо тобі не подобається чужий мурал, ти завжди можеш зробити свій. [сміється]

Інтерв’ю: Ярослав Друзюк