Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Ірина Машихіна – про прощання з Всеукраїнською асоціацією барменів і Biancoro

 

Ірина Машихіна – експрезидентка Всеукраїнської асоціації барменів і колишня шефбарменка Boutiquebar Biancoro. У другій частині відеоінтерв’ю каналу «Шейк» українська спеціалістка розповідає про вихід із проєкту Biancoro, де працювала понад десять років, рішення відмовитися від посади президентки асоціації, а також плани на майбутнє.

 

Barout публікує обрані цитати героїні з інтерв’ю, повна версія відео вийде на каналі «Шейк» у середу, 24 липня. Перша частина розмови з Іриною Машихіною – за посиланням.

Підхід до справи і «зірки-шефбармени»

У мене був майстер-клас із назвою «Любити бар у собі, а не себе в барі». Бар – це певна професія. Але зараз є весела історія: усі раптом стали шеф-барменами. Люди розуміють, що [позиція шеф-бармена] – це певна заслуга, для неї треба попрацювати, м’ясо наростити, коліна позбивати? Насправді ж це складна прозаїчна робота, яка потребує і фізичних, і ментальних навичок.

Тому думати треба не тільки про себе. У першу чергу ти працюєш для гостя, ти служиш людині, а не для себе. Звичайно, у Джеремаї Томаса було певне життя, він міг себе так поводити, у цьому була його перевага. Але треба любити бар у собі і розуміти, що ти працюєш для людей. Це не про те, щоб прогинатися, а про те, щоб нести культуру пиття і давати людям гостинність. Звичайно, є різні гості. Але вони приходять за одним – бути почутими.

Принципи Boutiquebar Biancoro

Ірина Машихіна / фото Boutiquebar Biancoro

 

Неконтактна барна стійка – ми самі це придумали. Я просто виходила до гостей, розповідала про коктейлі, «кружила» їх за столом. Як гості запрошують сомельє за стіл, так запрошують і бармена – це стало традицією. У гарному сенсі ми розбалували гостей. Таким чином ми працювали з людьми: давали скуштувати коктейлі, показували, як це може бути. Але, звичайно, за пікового навантаження замовлення відбувалися через офіціанта. Ось так поступово, ми це робили, робили – і доробилися.

Прощання з Biancoro

Чому я розлучилася з Biancoro і Сергієм Михайловичем [Гусовським]? Я розлучилася не з Сергієм Михайловичем, а вже з Євгеном Михайловичем [Гусовським, який перебрав керування «Ресторанами Гусовських» після того, як Сергій Гусовський почав політичну кар’єру]. Сергій Михайлович зараз намагається піклуватися про наше місто, і я вважаю, що місто заслуговує на такого чиновника. Сподіваюся, він стане і мером. Безумовно, [через це] «Ресторани Гусовських» втратили чарівного керівника. Це найкращий керівник у моєму житті, найкращий партнер, найкращий ментор. У кожної людини свій шлях, і нам було непросто прийняти те, що у [Сергія Гусовського] новий етап у житті. Я – людина Сергія Михайловича. Ми розділяли з ним цінності, я жила цим місцем.

 

Я пішла з Biancoro не одразу. Але життя – дивовижна штука. Іноді треба перегортати сторінку. І в цьому немає нічого поганого. Я провела [у Biancoro] одинадцять років, це моя сім’я, велика частина мого свідомого життя. Але почався інший етап. Як казав Форрест Ґамп: «Ти ніколи не знаєш, яку начинку отримаєш із коробки з шоколадними цукерками». Новий етап – це завжди натхнення. Сподіваюся, мені вистачить мудрості та енергії, цього запалу.

Рішення піти з посади президентки Всеукраїнської асоціації барменів

Можливо, це й неправильно, але певні речі я роблю так, як відчуваю. Я ухвалила рішення і написала про це представникам International Bartenders Association і ситуативно сказала про це певним людям в Україні. Мені просто чомусь не хотілося робити всі ці пости: «Я, Ірина Машихіна, знімаю з себе повноваження…». Тому я вирішила сказати про це наприкінці свого семінару на Bar Insight.

 

Так, я більше не виконую обов’язки голови асоціації. Так, я закінчила своє членство у цій асоціації. Я більше не хочу бути частиною такого. 

 

Чи хотіла б я створити свою асоціацію? Можу сказати, що зараз беру участь у діалозі. Спілкуємося з незалежними барменами України, барменами-лідерами. Є ідея створити справжню громадську організацію для барменів країни. Без амбіцій увійти до IBA. Просто створити організацію для підтримки галузі і барменів. Поки це на рівні ідеї, ця ідея культивується.

Якою буде коктейльна культура Києва за 20 років

Зараз мені 45 років. Значить, у 2039 році мені буде 65. Сподіваюся, що бари у Києві будуть різноманітними, але кількість трансформується і в якість.

Коли я приходжу в бар, то оцінюю заклад у першу чергу за двома критеріями: якість напою у келиху і сервіс. Тому барів повинно бути багато. Про космічні технології говорити не буду, я цьому дивуюся і цим захоплююся. Але сподіваюся, що в Києві буде хоча б десятка барів, де можна буде випити Old Fashioned, Espresso Martini чи Pina Colada – і щоб при цьому ніхто не фиркав носом.

Курйози в роботі

Я можу працювати без мікрофона. Коли я працюю за баром, мене завжди чути. Я говорю гучно, чітко, з певною артикуляцією. Для бару це нормально, а Biancoro у першу чергу бар. Та є люди, які інтерпретують це місце трохи інакше – наприклад, як лаунж.

Було кілька випадків, коли мені робили зауваження: «Шо вона кричить?». [сміється] Або ще було: «Закрийте рот цій громогласній дівчині!» [сміється]. Або, коли працюєш шейкером: «Можна, будь ласка, не торохтіти?». Це було із серії, коли хочеться порадити людині піти в бібліотеку. [сміється]

Статті на цю ж тему