Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Історія коктейлю. Що таке Bloody Mary

Коктейль Bloody Mary вважається перевіреною класикою – поєднання горілки, томатного соку й спецій зайвий раз пояснювати не варто. Утім, у коктейлю є дуже цікава історія, яку ми давно хотіли розповісти.

Раніше Barout розповідав про історію коктейлів Old Fashioned, Negroni, Daiquiri, Manhattan, Pisco Sour, Clover Club, Sazerac, Cosmopolitan, Gibson і Margarita.

Хороший бармен знає сотні коктейлів, і багато з них дуже схожі. Є кілька десятків усталених формул, у яких треба лише замінити один чи два інгредієнти – і напій вже має іншу назву. Смакова палітра коктейльної карти середньостатистичного бару складається з кисло-солодких, кількох міцних-гірких і одного-двох сухих коктейлів. Такими є більшість класики, саме такі смаки найчастіше очікують споживачі, коли замовляють у бармена коктейль. Але є напій, який суттєво вирізняється з-поміж інших – Bloody Mary. Коктейль з горілкою, томатним соком і спеціями – солоний, гострий і наповнений умамі. Це п’ятий смак, який нам важко розпізнати, тому що ми не звикли вживати його окремо. Але в кухнях країн Сходу він зустрічається набагато частіше, і люди можуть сказати, що якась страва має смак умамі: так само, як ми можемо сказати, що лимон кислий чи цукор солодкий.

Як і з більшістю класичних коктейлів, немає одностайності щодо того, хто і коли вперше приготував Bloody Mary. Однак є чимало героїв, які доклали руку до того, що цей коктейль зараз серед найпопулярніших у світі.

Популярна історія говорить, що Bloody Mary вперше приготували в Парижі. З 1911 року там працював The New York Bar, який пізніше отримав в назві приставку Harry’s і став одним з найвідоміших в Європі коктейльних закладів. У цьому барі працював молодий француз Фернанд «Пепе» Петіо. 

Одного дня саме він змішав консервований томатний сік і горілку для туриста з США. Він же і назвав коктейль Bloody Mary. За іншою версією, коктейль Петіо спочатку називався Bucket of Blood. У цієї історії вкрай мало доказів: одним з основних аргументів, що свідчить проти неї, є те, що рецепту горілки з томатним соком під жодною назвою не було в збірнику коктейлів, який видав власник Harry’s бару, знаменитий Гаррі Макелхон. Його книга Barflies and Cocktails 1927 року містить 300 рецептів коктейлів, і було б логічно, якби там був і рецепт Bloody Mary, якщо його справді придумали в цьому барі.

Після скасування Сухого закону Петіо переїхав в США і влаштувався працювати в King Cole Bar в готелі St. Regis в Нью-Йорку. Там в меню з’явився коктейль Red Snapper, до складу якого входили горілка, томатний сік і спеції (хрін, табаско, селерова сіль). Назва Bloody Mary нібито не сподобалася власнику готелю Вінсенту Астору, якому вона здалася надто вульгарною. За збігом обставин, його дружину звали Мері. Коктейль став популярним, а його рецепт надрукували в книзі Cocktail Guide and Ladies’ Companion Кросбі Гейджа в 1941 році.

Floridita Cocktails, 1939

Згодом замість горілки коктейль почали готувати з джином. Горілки в цей час на ринку США вже було доволі багато, але все ж вона залишалась більш рідкісним продуктом, ніж джин. Досі прийнято, що напій Red Snapper є Bloody Mary на основі джину. Фернанд Петіо пропрацював в барі готелю St. Regis аж до 1966 року. І за ці 30 років він зробив коктейль Red Snapper візитівною карткою закладу.

Crosby Gaige's Cocktail Guide and Ladies Companion, 1941

Трохи раніше, у 1939 році, коктейль, що містив у своєму складі горілку, томатний сік і лимон, надрукували в книзі Floridita Cocktails під назвою Mary Rose. Це одна з перших задокументованих рецептів цього напою з іменем Mary в назві.

Фернанд Петіо

Інша популярна версія свідчить, що до винайдення коктейлю причетний комедійний актор Джордж Джессел, який у 1956 році брав участь у рекламі горілки Smirnoff. Він згадував про суміш томатного соку з горілкою ще в 1939 році в інтерв’ю для газети New York Herald. В автобіографії «Світ, у якому я жив» Джессел описує епізод, як він у 1927 році змішав дуже екзотичну на той час картопляну горілку з томатним соком та спеціями для себе і друзів. Легенда говорить, що тоді ж його подруга Мері Браун Вербуртон випадково пролила напій на свою білу сукню і сказала: «Тепер ти можеш називати мене Кривавою Мері, Джордж». Це одна з версій походження назви Bloody Mary. Однак інших свідчень чи доказів цієї історії, окрім слів самого Джессела, немає. Згадуваний вище Петіо в 1964 році в інтерв’ю The New Yorker говорив, що напій, який описував Джессел, складався лише з горілки й томатного соку, а додати спеції, вустерський соус і лимон було його ідеєю.

Зараз неможливо сказати напевно, хто придумав цей коктейль, але він точно був би неможливим без консервованого томатного соку. Саме цей інгредієнт відкрив овочеві смаки для коктейлів. Томатний сік як окремий продукт здобув популярність на початку XX століття. У 1917 році Луї Перрен, шеф-кухар готелю French Lick Springs в південній Індіані, зіштовхнувся з проблемою: у готелі закінчилися апельсини, сік з яких подавали на сніданок. Не довго думаючи, Перрен вирішив зробити сік з того, чого було вдосталь – знаменитих місцевих томатів. Сік приправили цукром та сіллю, він моментально став улюбленим атрибутом сніданку жителів готелю. Напій почали називати Tomato Juice Cocktail а в середині 1920-х налагодили його промислове виробництво. У 1930-х роках з’явилося багато згадок про те, що консервований томатний сік змішували з різноманітними спеціями й соусами, включаючи табаско і вустерський. Не вистачало лише алкогольної частини (про яку, втім, могли просто замовчувати в часи Сухого закону). 

Окрім того, томатний сік в США дуже популярний серед пасажирів авіаліній. За одним із досліджень, умамі яскравіше проявляється на борту літака через інший рівеь тиску. Альтернативна версія ж говорить, що томатний сік в літаку просто став традицією – такою, як, наприклад, попкорн в кінотеатрі. 

Коктейльні історики Джаред Браун і Анастейша Міллер дослідили, що формула напою з томатним соком, вустерський соусом, табаско, лимоном і спеціями була відома ще з XIX століття. У лондонській газеті Hospital Gazette від 12 травня 1892 року міститься рецепт так званого Oyster Cocktail. У великій склянці потрібно було змішати устриці з томатним соком і різноманітними спеціями, включно з табаско. Устриці дістати і з’їсти, а напій випити.

Джордж Джесел з Bloody Mary у рекламі горілки

Відкритим також залишається запитання, звідки взялася назва Bloody Mary. Найвідоміша байка говорить, що коктейль назвали на честь британської королеви Марії Тюдор, яка прославилась як жорстока правителька і яку її вороги називали «Кривавою Мері».

Також є історія, що в Парижі коктейль замовляв російський мігрант, який тікав від комуністичного режиму. Його звали Владімір, а європейці не могли вимовити його ім’я, але звучало воно схоже на словосполучення Bloody Mary. Також коктейль міг бути названий на честь популярної актриси Мері Пікфорд. Ще одна версія говорить, що американський підприємець Рой Бартон під час візиту до Парижа, рекомендував Петіо назвати коктейль Bloody Mary на честь офіціантки, яку звали Мері і яка працювала в Bucket of Blood. Петіо сам розповідав цю історію в інтерв’ю, яке давав у 1972 році.

Звичним атрибутом Bloody Mary є стебло селери, воно теж з’явилось в коктейлі не одразу. Його почали подавати в ресторані Pump Room в Чикаго орієнтовно в 1950-х. У барі закінчилися палички для перемішування, тож замість них використали стебло селери. Поєднання виявилося напрочуд вдалим і прижилося – настільки, що зараз гарніші для Bloody Mary інколи нагадують гонку озброєнь часів Холодної війни. Постійне збільшення кількості гарнішів інколи перетворює Bloody Mary з напою на повноцінний обід. Є заклади, у яких над склянкою можна знайти дванадцять закусок, серед яких трапляються повноцінний бургер, стейк чи запечена курка. 

Хоч Bloody Mary і придумали в США, він може чудово відображати локальні особливості будь-якого бару на планеті. Гнучкість рецепту дозволяє, крім томатного соку, додавати в коктейль будь-які спеції, приправи та інгредієнти, притаманні кухні того чи іншого народу. Коктейль має надзвичайно широкий простір для творчості, й інколи під час його приготування можна повністю довіритися кулінарним інстинктам і відмовитися від використання мірного посуду.

Коктейль Bloody Mary, можливо, зробив для популяризації томатного соку більше, ніж всі маркетологи разом узяті. І в барах дуже часто можна почути фразу, що хтось не любить томатний сік, але обожнює Bloody Mary. А хіба її можна не любити?

 

Марія Тюдор, художник Антоніс Мор, 1554