Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Що таке Clover Club? На прохання Barout розповідає бартендер Parovoz Speak Easy Микола Халавка – у продовження серії «Історія коктейлю».
Раніше Barout розповідав про історію коктейлів Old Fashioned, Negroni, Daiquiri та Pisco Sour.
Уявіть собі джентльменський клуб початку ХХ століття. Шкіряні дивани, дубові панелі, полиці з книжками і запах сигарного диму. Тут зібралися найвпливовіші люди міста. Політики, юристи, літератори, журналісти і військові. Одним словом ті, хто творив тогочасний світ. Вони зустрічались тут щоб за обідом поговорити про політику, економіку, літературу і спорт. Ці зібрання, звичайно ж, не обходились без алкоголю – загальновизнаного засобу соціалізації. Ви думаєте, що вони пили коньяк або віскі. Так, але, звісно ж, у них був фірмовий коктейль. Якщо коктейль, то, певно, щось міцне і чоловіче на кшталт Old Fashioned, Manhattan чи Godfather. Насправді ні. Ніжний, кисло-солодкий, з білковою пінкою та ще й рожевого кольору. Цей джентльменський клуб називався Clover Club – і пили вони однойменний напій.
Історію походження коктейлю Clover Club від джентльменського клубу з такою ж назвою вперше викладено в книзі 1931 року “Old Waldorf Bar Days” авторства Стівена Крокета.
Такий клуб справді існував у Філадельфії з кінця XIX століття і орієнтовно до першої світової війни. Багато деталей про нього можна знайти в книзі “The Clover Club of Philadelphia”, яку написала в 1897 році донька одного з перших членів товариства Мері Дікон.
Клуб заснували в січні 1882 року. Назву Clover (з англійської – «конюшина») вибрали тому, що ця рослина для засновників клубу була символом науки, природи, мистецтва та удачі. Конюшину часто оспівували в тогочасній поезії й асоціювали із щасливим безтурботним дитинством, коли можна було просто радіти життю і не думати про всі проблеми й турботи, що супроводжують доросле життя.
У 1897 році в клубі було 34 постійні члени. Серед них 13 журналістів і редакторів, 11 юристів, один власник корабля, два директори підприємств, банкір, будівельник, фізик і хірург. Вони збирались у третій четвер кожного місяця на званий обід в готелі «Белв’ю-Стратфорд» у Філадельфії. У згаданій вище книзі немає згадок про коктейль. Там є кілька зразків меню їх обідів, серед яких інколи зустрічається Clover Punch. Можливо, це і був той самий напій, однак фактів за чи проти цього немає.
Що цікаво, у цей же час на іншому кінці США існував ще один клуб «Кловер». У 1894 році в Данвілі, штат Іллінойс заснували жіноче літературне товариство з такою ж назвою. Цей клуб формував прогресивний образ «нової жінки» яка бере участь в громадському житті спільноти. Для того часу було дивиною вже те, що леді виходила з дому з іншою метою, ніж похід в церкву чи місіонерська робота. Згодом організації такого типу почали виступати проти салунів, де чоловіки часто просиджували добру частину зарплати. Пізніше Антисалунна ліга стала однією з головних рушійних сил прийняття сухого закону.
Коктейль Clover Club вийшов за межі Філадельфії завдяки власнику готелю «Белв’ю-Стратфорд» Джорджу Болдту. В кінці XIX століття він переїхав у Нью-Йорк, щоб очолити керівництво одного з найдорожчих тогочасних готелів «Великого яблука», знаменитого «Вальдорф Асторія». Звідти і почалось розповсюдження напою.
Уперше в друкованому виданні коктейль з’явився в 1901 році коли старший бармен готелю «Вальдорф Асторія» Майкл Кіллакі поділився рецептом із газетою New York Press. Широку популярність напій здобув вже за десять років. Девід Вондріч в “Imbibe” наводить цитату 1910 року з газети Philadelphia Inquirer про те, що «Коктейль Clover Club швидко став шалено популярним в Нью-Йорку. Його п’ють всі актори. І бармени готелю Plaza можуть навчити його винахідника мистецтву приготування». А в 1911 році ірландський поет і драматург Вільям Батлер Єйтс, що зупинявся в «Вальдорф Асторія», так вподобав цей коктейль, що випив одразу три порції.
У тому ж 1911 році з’являється два (навіть три) різні рецепти Clover Club в книзі “Beverages de Luxe”. Версія, яку готують в готелі «Вальдорф Асторія», і рецепт з готелю «Бельведер».
Третій коктейль має назву Clover Leaf. Зараз так прийнято називати Clover Club, який прикрашають листочком м’яти. Хоч, як ми бачимо на вказаних вище рецептах, в 1911 році Clover Club теж прикрашали м’ятою. Рецепт Clover Leaf у цій книзі – це щось середнє між двома рецептами Clover Club, але без згадки про малину.
Два рецепти Clover Сlub суттєво відрізняються. Один із лимоном, інший з лаймом, один з вермутами, інший без. Їх об’єднують лише джин, малина (в одному випадку свіжа, в іншому – сироп) та яєчний білок. Власне, без цих інгредієнтів і зараз не можна уявити Clover Сlub. А от опція вермуту і питання соку варіюються від бару до бару.
Після закінчення сухого закону в коктейльному світі багато змінилось. Зокрема, жінки отримали право відвідувати бари. Якщо в старих салунах традиційно не обслуговували жінок, то нові заклади, які вийшли з підпільних спікізі, були інакшою формою споживання алкоголю. Тому усталених правил там не існувало. Як писав Марк Форсайт: «Перемога була беззаперечною: жінки отримали і право голосу, і коктейль, щоб це відсвяткувати». Мода теж змінилась. Справжній джентльмен вже не хотів пити легкі напої на кшталт Clover Club. У цей час на коктейльній арені США на довгі роки утвердилась нова ікона – його величність Dry Martini.
У 1934 році журнал Esquire включив Clover Club у список десяти найгірших коктейлів попереднього десятиліття, назвавши його коктейлем для «голубків». А в 1949 році в книзі “Handbook for Hosts” Clover Club помістили разом з Alexander, Flip, Bronx та іншими в перелік коктейлів під заголовком “Something for ladies” (Щось для леді). Мабуть десь в цей час і з’явився умовний поділ коктейлів на чоловічі і жіночі. Вважалось, що чоловіки повинні пити міцні напої бажано з віскі, а жінки щось легеньке.
Ці стереотипи існують і зараз, інколи навіть в гіршій формі. Якщо напій рожевий, чи подається в коктейльному келисі на ніжці, то його часто апріорі сприймають жіночим. Є чоловіки які навіть можуть образитись, якщо запропонувати їм такий напій.
Треба пам’ятати, що коктейль не має жодної гендерної належності. Вся справа в смаку, сьогодні людині подобається один коктейль, завтра інший. Тож вибирати його за кольором, бокалом чи іншими зовнішніми ознаками – не надто хороша ідея. Тут важлива не форма, а суть. І коктейль Clover Club є яскравим прикладом того, що рожевий коктейль на ніжці може бути атрибутом справжнього джентльмена.
