Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Історія коктейлю. Що таке Clover Club

Що таке Clover Club? На прохання Barout розповідає бартендер Parovoz Speak Easy Микола Халавка – у продовження серії «Історія коктейлю». 

Раніше Barout розповідав про історію коктейлів Old FashionedNegroniDaiquiri та Pisco Sour.

Уявіть собі джентльменський клуб початку ХХ століття. Шкіряні дивани, дубові панелі, полиці з книжками і запах сигарного диму. Тут зібралися найвпливовіші люди міста. Політики, юристи, літератори, журналісти і військові. Одним словом ті, хто творив тогочасний світ. Вони зустрічались тут щоб за обідом поговорити про політику, економіку, літературу і спорт. Ці зібрання, звичайно ж, не обходились без алкоголю – загальновизнаного засобу соціалізації. Ви думаєте, що вони пили коньяк або віскі. Так, але, звісно ж, у них був фірмовий коктейль. Якщо коктейль, то, певно, щось міцне і чоловіче на кшталт Old Fashioned, Manhattan чи Godfather. Насправді ні. Ніжний, кисло-солодкий, з білковою пінкою та ще й рожевого кольору. Цей джентльменський клуб називався Clover Club – і пили вони однойменний напій.

Історію походження коктейлю Clover Club від джентльменського клубу з такою ж назвою вперше викладено в книзі 1931 року “Old Waldorf Bar Days” авторства Стівена Крокета.

Такий клуб справді існував у Філадельфії з кінця XIX століття і орієнтовно до першої світової війни. Багато деталей про нього можна знайти в книзі “The Clover Club of Philadelphia”, яку написала в 1897 році донька одного з перших членів товариства Мері Дікон.

Клуб заснували в січні 1882 року. Назву Clover (з англійської – «конюшина») вибрали тому, що ця рослина для засновників клубу була символом науки, природи, мистецтва та удачі. Конюшину часто оспівували в тогочасній поезії й асоціювали із щасливим безтурботним дитинством, коли можна було просто радіти життю і не думати про всі проблеми й турботи, що супроводжують доросле життя. 

У 1897 році в клубі було 34 постійні члени. Серед них 13 журналістів і редакторів, 11 юристів, один власник корабля, два директори підприємств, банкір, будівельник, фізик і хірург. Вони збирались у третій четвер кожного місяця на званий обід в готелі «Белв’ю-Стратфорд» у Філадельфії. У згаданій вище книзі немає згадок про коктейль. Там є кілька зразків меню їх обідів, серед яких інколи зустрічається Clover Punch. Можливо, це і був той самий напій, однак фактів за чи проти цього немає. 

Що цікаво, у цей же час на іншому кінці США існував ще один клуб «Кловер». У 1894 році в Данвілі, штат Іллінойс заснували жіноче літературне товариство з такою ж назвою. Цей клуб формував прогресивний образ «нової жінки» яка бере участь в громадському житті спільноти. Для того часу було дивиною вже те, що леді виходила з дому з іншою метою, ніж похід в церкву чи місіонерська робота. Згодом організації такого типу почали виступати проти салунів, де чоловіки часто просиджували добру частину зарплати. Пізніше Антисалунна ліга стала однією з головних рушійних сил прийняття сухого закону.

Коктейль Clover Club вийшов за межі Філадельфії завдяки власнику готелю «Белв’ю-Стратфорд» Джорджу Болдту. В кінці XIX століття він переїхав у Нью-Йорк, щоб очолити керівництво одного з найдорожчих тогочасних готелів «Великого яблука», знаменитого «Вальдорф Асторія». Звідти і почалось розповсюдження напою.

Уперше в друкованому виданні коктейль з’явився в 1901 році коли старший бармен готелю «Вальдорф Асторія» Майкл Кіллакі поділився рецептом із газетою New York Press. Широку популярність напій здобув вже за десять років. Девід Вондріч в “Imbibe” наводить цитату 1910 року з газети Philadelphia Inquirer про те, що «Коктейль Clover Club швидко став шалено популярним в Нью-Йорку. Його п’ють всі актори. І бармени готелю Plaza можуть навчити його винахідника мистецтву приготування». А в 1911 році ірландський поет і драматург Вільям Батлер Єйтс, що зупинявся в «Вальдорф Асторія», так вподобав цей коктейль, що випив одразу три порції.

У тому ж 1911 році з’являється два (навіть три) різні рецепти Clover Club в книзі “Beverages de Luxe”. Версія, яку готують в готелі «Вальдорф Асторія», і рецепт з готелю «Бельведер».

Емблема клубу з книги The Clover Club of Philadelphia
Готель, у якому збирався Clover Club
Версія «Вальдорф Асторія»
Версія «Бельведер»

Третій коктейль має назву Clover Leaf. Зараз так прийнято називати Clover Club, який прикрашають листочком м’яти. Хоч, як ми бачимо на вказаних вище рецептах, в 1911 році Clover Club теж прикрашали м’ятою. Рецепт Clover Leaf у цій книзі – це щось середнє між двома рецептами Clover Club, але без згадки про малину.

Рецепт коктейлю Clover Leaf.

Два рецепти Clover Сlub суттєво відрізняються. Один із лимоном, інший з лаймом, один з вермутами, інший без. Їх об’єднують лише джин, малина (в одному випадку свіжа, в іншому – сироп) та яєчний білок. Власне, без цих інгредієнтів і зараз не можна уявити Clover Сlub. А от опція вермуту і питання соку варіюються від бару до бару.

Після закінчення сухого закону в коктейльному світі багато змінилось. Зокрема, жінки отримали право відвідувати бари. Якщо в старих салунах традиційно не обслуговували жінок, то нові заклади, які вийшли з підпільних спікізі, були інакшою формою споживання алкоголю. Тому усталених правил там не існувало. Як писав Марк Форсайт: «Перемога була беззаперечною: жінки отримали і право голосу, і коктейль, щоб це відсвяткувати». Мода теж змінилась. Справжній джентльмен вже не хотів пити легкі напої на кшталт Clover Club. У цей час на коктейльній арені США на довгі роки утвердилась нова ікона – його величність Dry Martini. 

У 1934 році журнал Esquire включив Clover Club у список десяти найгірших коктейлів попереднього десятиліття, назвавши його коктейлем для «голубків». А в 1949 році в книзі “Handbook for Hosts” Clover Club помістили разом з Alexander, Flip, Bronx та іншими в перелік коктейлів під заголовком “Something for ladies” (Щось для леді). Мабуть десь в цей час і з’явився умовний поділ коктейлів на чоловічі і жіночі. Вважалось, що чоловіки повинні пити міцні напої бажано з віскі, а жінки щось легеньке.

Ці стереотипи існують і зараз, інколи навіть в гіршій формі. Якщо напій рожевий, чи подається в коктейльному келисі на ніжці, то його часто апріорі сприймають жіночим. Є чоловіки які навіть можуть образитись, якщо запропонувати їм такий напій.

Треба пам’ятати, що коктейль не має жодної гендерної належності. Вся справа в смаку, сьогодні людині подобається один коктейль, завтра інший. Тож вибирати його за кольором, бокалом чи іншими зовнішніми ознаками – не надто хороша ідея. Тут важлива не форма, а суть. І коктейль Clover Club є яскравим прикладом того, що рожевий коктейль на ніжці може бути атрибутом справжнього джентльмена.