Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Історія коктейлю. Що таке Pina Colada

«Найбільш класичний з усіх тропічних і найбільш тропічний з усіх класичних», – так влучно цей коктейль описав Павло Янченко. В 1970-1980-х роках напій Pina Colada був справжнім хітом. Йому присвячували пісні, показували в фільмах і пили на всіх курортах і круїзних лайнерах Америки. А зараз в час, який називають епохою відродження крафтового коктейлю, Pina Colada зайняв місце десь в дальньому кутку барної сцени.

Іноді Pina Colada вважають не цікавим, надто простим і навіть другосортним. Дослідник культури тікі Джеф Беррі стверджував: «Він жахливо незбалансований; він дуже солодкий. Це хороша комбінація для ананасово-кокосового мілкшейку, але як алкогольний напій – це повний провал».

Ми вирішили трішки розібратись у витоках Pina Colada, адже його можна обожнювати або ненавидіти, але важко залишатись байдужим.

Раніше Barout розповідав про історію коктейлів Old FashionedNegroni, Daiquiri та Pisco Sour.

Історія Pina Colada всіяна байками, неточностями і легендами (є навіть про піратів), на звання автора коктейлю претендують щонайменше три бармени. Про Pina Colada потрібно розповідати в контексті історії  Пуерто-Ріко – невеличкого острова у Вест-Індії. Адже поширення коктейлю стало прямим наслідком індустріального і туристичного розвитку країни. У 1946 уряд вирішив, що Пуерто-Ріко було б добре мати фешенебельний готель, який буде приманювати туристів і допоможе створити в колишній колонії імідж маленького тропічного раю. Конкурс на будівництво виграв Конрад Хілтон, засновник знаменитих готелів. А вже в 1949 році відчинив двері Caribe Hilton, що став першим закладом мережі за межами США.  

Caribe Hilton 1964 р.

Вважається, що саме тут в Beachcomber Bar вперше змішали Pina Colada. Бармен Рамон «Мончіто» Мареро в 1954 році отримав завдання розробити фірмовий коктейль готелю. Після трьох місяців спроб і помилок він нарешті створив Pina Colada, змішавши ром, ананасовий сік і кокосові вершки Coco Lopez, які щойно з’явились на ринку. Coco Lopez є специфічним продуктом, це суміш м’якоті кокосу з тростинним цукром, тобто щось на кшталт кокосового згущеного молока. Його розробкою займався професор Рамон Лопес-Ірізаррі в Університеті Пуерто-Ріко в межах державної програми індустріалізації економіки. Рамон Лопез став успішним бізнесменом, а Coco Lopez – невід’ємною частиною острівних Pina Colada. Як стверджує The Oxford Encyclopedia of Food and Drink in America компанія Лопеза всіляко підтримувала розповсюдження коктейлю. Бари в Hilton вони забезпечили блендерами для приготування напою. Навіть наймали музиканта, який грав на піаніно поки гостей пригощали коктейлем.

Інший бармен Рікардо Грасія, який працював в цьому ж готелі, каже, що це йому належить ідея додати фреш ананасу до напою Coco Loco з рому і кокосу. За кілька миль від готелю розташований ресторан Barrachina – ще один заклад, який називає себе місцем створення коктейлю. Тут працював відомий аргентинський бармен, автор кількох книг Рамон Портас Мінгот. Саме його називає автором Pina Colada мармурова дошка біля входу в ресторан. Рамон нібито придумав напій в 1963 році спеціально для конкурсу на національний коктейль країни. Однак іншої інформації, що це змагання справді проводили, немає.

Інформаційна плита в ресторані Barrachina

Імовірно, всі три бармени відіграли певну роль в еволюції коктейлю. Після того, як на Кубі Фідель Кастро розпочав революцію, Пуерто-Ріко став найпопулярнішим туристичним напрямом для американців, а в 1978 Pina Colada назвали офіційним напоєм острова. Американські туристи після повернення в США розповідали про коктейль, де його швидко підхопили місцеві бари. Справжнім хітом Pina Colada стала після того, як в 1979 році з’явилась пісня Escape американського співака Руперта Холмса. The Pina Colada Song, як її називали слухачі, очолювала чарти на радіо протягом 1979-1980-х років. Пісня лунала у всіх клубах, пляжах і круїзних лайнерах країни, а люди замовляли коктейль. 

Можна стверджувати – якби не було Caribe Hilton і Coco Lopez, коктейль Pina Colada не став би настільки відомим. Як писав автор блогу Letters and Liquor: «Coco Lopez символізує перехід Пуерто-Ріко від аграрної до індустріальної економіки, від бідності до середнього класу, він символізує зміну в коктейльному світі від натуральних інгредієнтів до консервованих». Популярність Pina Colada стала переломною точкою в коктейльній історії, сигналізуючи момент масового переходу до десертних «неонових» коктейлів, які спирались на комерційні продукти (ненатуральні соки, хімічні сиропи, яскраві барвники). Це був один із найважливіших кроків до того, що зараз називають коктейльним декадансом. І Pina Colada, на жаль, стала одним з найвідоміших його символів.

Але існує ще одна, трохи інша точка зору. Витоки Pina Colada можна знайти набагато раніше – і не тільки в Пуерто-Ріко. Згадки про напої з цією назвою зустрічаються ще на початку XX століття, але в іншому значенні. З іспанської Pina Colada дослівно перекладається як «проціджений ананас» тому часто в цих згадках мова йде або просто про ананасовий сік, або про напої з ним. 

Наприклад, у 1922 році, рецепт Pina Colada з’явився в американському Travel Magazine. «Але найкращий з усіх це Pina Colada, сік ідеально стиглого ананаса – сам по собі чудовий – швидко шейкований з льодом, цукром, лаймом і ромом Bacardi в делікатних пропорціях. Що може бути кращим, ніжнішим і ароматнішим?». Зараз цю версію без кокосу, яка є чимось на кшталт ананасового Daiquiri, називають Pina Colada кубинського стилю.

 

Коктейльний історик Джордж Сінклер стверджує, що під назвою Pina Colada в 1930-х роках в Америці мали на увазі просто популярне поєднання смаків кокосу і ананасу. Фрукти зустрічались разом в лимонадах, мілкшейках і морозиві. Але вперше з ромом ця комбінація згадується 16 квітня 1950 року в The New York Times. Замітка містить такий текст: «Напої у Вест-Індії варіюються від знаменитого ром-пуншу Мартініки до Кубинської Pina Colada (ром, ананас та кокосове молоко)». Виходить, що цей коктейль користувався популярністю не тільки в Пуерто-Ріко. Спочатку напій Pina Colada був виключно з свіжих натуральних інгредієнтів і, очевидно, не настільки солодким, як у 80-х. Зараз бармени переглядають спадщину цього напою, і зрештою в найкращих барах світу дедалі частіше можна зустріти правильну, натуральну й збалансовану версію знаменитого і недооціненого колись коктейлю.

Одне варто пам’ятати точно – хороша Pina Colada не та, яка смакуватиме на спекотному пляжі, з морським бризом і гарячим піском –  там будь-який напій буде здаватись чудовим. Справжня Pina Colada повинна створювати це безтурботне відчуття тропіків і свята всередині людини. Незалежно від того, де ви – на пляжі, у вуличному кафе, дорогому ресторані чи підвальному барі. У цьому і є вся сила й спадщина Pina Colada.