Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Нову лімітовану серію Very Special випускає виробник коньяку Hennessy. Особливість щорічної колекції – незмінний смак Hennessy VS із понад 250-річною історією підкреслюють завдяки співпраці із сучасними художниками. Дизайн пляшок для Hennessy Very Special уже створили Феліпе Пантоне, Шепард Фейрі, JonOne, Os Gemeos і Futura, а цьогоріч до співпраці залучили художницю Faith XLVII з Південно-Африканської Республіки. Перша жінка-художниця проєкту відома завдяки різним проявам мистецтва: вона починала шлях у професії з графіті та вуличного мистецтва, а зараз створює величезні мурали від США до Європи, влаштовує перформанси й запускає голограми. В інтерв’ю Barout вона розповідає про натхнення регіону Коньяк і виробництва Hennessy для її роботи, «алхімічний» процес створення коньяку та кілька речей, які вона вважає «дуже особливими».
Коли мене запросили у проєкт, я прилетіла до Парижа, аби познайомитися з командою [Hennessy], ми разом відвідали Коньяк. Під час поїздки ми взяли участь в імерсивному турі на виробництві Hennessy. Для мене це була можливість знайти натхнення для проєкту. Мене зацікавило те, що цей процес перебуває поза межами часу, він майже не змінився за 250 років. Коли ти заходиш у винарні, може здатися, що ти повернувся в часі на сто років. Там ти втрачаєш відчуття часу, це дуже захоплює.
Зрештою, ми живемо в середовищі, де все відбувається надзвичайно швидко. Та досі є процеси, що потребують терпіння. Що навіть більш важливо – потребують розуміння природи. Адже на фінальний продукт у виробництві коньяку впливає і сезонність, і рівень температури, і багато інших природних чинників. Це ніби алхімія – перетворення металів на золото.
Коли я повернулася з поїздки у студію, почала шукати інформацію про алхіміків. Мандала [сакральний символ, одна з частин Рігведи, яку зображають у формі кола] здалася мені схожою за формою, оскільки вона має в центрі сонце, світ природи та ідею перетворення, трансформації. Якщо говорити про концепцію, це був для мене доволі простий процес.
Я стежила за проєктом протягом кількох років, власне, я була на презентації нового дизайну Very Special Шепарда Фейрі в Йоханнесбурзі кілька років тому. Також я дружу з Феліпе [Пантоне]. Я була рада долучитися до цього списку митців. Це був природний процес, я з радістю погодилася на співпрацю. Особливим для мене це було через статус першої жінки у проєкті, мені здається це дуже важливим.
Мій підхід не в тому, щоб зробити її більш жіночною, я вважаю, що мої роботи мають природну жіночність. Це просто частина мене, частина того, ким я є. Думаю, це відчувається й у моїх творах мистецтва.
Я розумію, як це могло надихнути Феліпе, це цікавий концепт. Але для мене визначальним був природний процес створення Hennessy. У сучасному світі ми часто не до кінця розуміємо походження продуктів, які споживаємо. Звідки вони? Як їх виготовляють? Мені дуже сподобалося те, що основою виробництва Hennessy є природні процеси. Однією з провідних тем у моїх роботах є світ природи та зв’язок людини з ними. Іноді – порушення цього зв’язку. Власне, через це порушення ми й відчуваємо низку проблем з екологією. Ми не живемо з думкою про довкілля, ми сприймаємо себе окремо від планети. Мені подобається ідея того, аби дивитися на все з висоти пташиного польоту, можна навіть сказати – як астронавт дивиться на Землю з висоти.
Водночас, як на мене, заслуговують поваги професії людей, які досі власноруч виробляють продукти, працюючи за законами природи. Адже для того, аби отримати продукт дійсно високої якості, треба поважати природу. Цей підхід Hennessy я хотіла втілити у проєкті.
Я рідко погоджуюся на комерційні співпраці. Якщо я даю згоду, то зазвичай на співпраці з партнерами, з якими я природно знаходжу порозуміння, цінності яких я поділяю.
Я про це не думала, але, певно, так. Моє мистецтво має багато різних проявів, я працюю й у студії, й у громадському просторі. Нещодавно я також почала працювати зі скульптурою та форматом відео. Я не здобувала академічної мистецької освіти, це має свої недоліки, але одночасно й переваги. Вважаю, що це надає свободу. Наприклад, свободу обирати різні жанри та формати творчості. Коли я хочу щось зробити, я просто роблю це. Звичайно, заздалегідь вивчаючи процес чи налаштовуючи співпрацю з іншими митцями.
Кожен окремий жанр мистецтва має свої особливості, кожен жанр потребує часу на вивчення. Але у процесі навчання ти здобуваєш багато знань, які можеш використовувати надалі. Власне, у цей проєкт я також прийшла з цим підходом.
За останні кілька років я встигла попрацювати з багатьма різними форматами мистецтва: наприклад, у Швеції ми створили голограму Місяця, яка вночі підіймалася над лісом, торік у ПАР ми також запустили проєкт у форматі перформансу. Це все різні артформи, але, думаю, їх об’єднує мій підхід і стиль.
Також я маю досвід роботи у сфері дизайну, я виконувала чимало дизайн-замовлень на початку кар’єри. Думаю, це допомогло мені у цьому проєкті – не лише створювати витвір мистецтва, а й адаптувати його до фізичного об’єкта. Окрім того, я люблю працювати з типографією. Тож це було викликом, але це був приємний процес.
Для мене в цьому були два основні джерела натхнення. По-перше, природний колір Hennessy Very Special. Мені дуже подобається цей тон, я хотіла зробити його центральним у своїй роботі. По-друге, це, звичайно, золотий колір, що підтримує тему з алхімією у створенні Hennessy.
Золотий колір дуже важливий для мене, я часто застосовую його у своїх роботах. Це колір, який часто використовують у храмах та інших релігійних місцях, я ж хотіла використати його, аби підкреслити це застосування. А ще зазвичай я працюю з природними земляними кольорами, тож можна сказати, що в моїх роботах є відчуття світанку чи заходу сонця.
Це рух, який не має одного визначеного стилю чи маніфесту, тож я не можу говорити за всіх митців. Адже вуличне мистецтво – це напрям, перевагою якого є ця децентралізованість і різноманітність. Це дійсно глобальний рух, на який дуже вплинув розвиток і поширення інтернету.
Я не можу говорити про Київ, але можу розповісти про свій досвід роботи. До прикладу, я співпрацювала з проєктом The Silent Watcher у Філадельфії, який має встановлений механізм комунікації та попереднього обговорення проєктів [стритарту] зі спільнотою. Це особливо важливо, коли йдеться про великі форми вуличного мистецтва. Якщо з’являється багато великих муралів, важливо, аби був певний встановлений процес комунікації з громадою.
Власне, ідея створення мистецтва на вулицях – це прояв свободи. Але, гадаю, це залежить від окремих митців та їхнього підходу. Зі свого боку я намагаюся максимально вбудовувати свої роботи в оточення, сподіваючись, що вони сподобаються людям. Адже коли ти відкриваєш мурал, ним володієш уже не ти, а місто. Тож вони повинні вирішувати, підходить він вулиці чи ні.
З іншого боку, вулиці більших міст буквально вкриті рекламою. Вона всюди! Своєю чергою, мистецтво може виконувати інші функції: воно може надихати, викликати дискусію. Навіть якщо це провокативна робота, вона змушує людей обговорити певну тему, і я бачу в цьому цінність.
Передусім це мій син, він для мене найособливіший. На думку також спадає музика, особливо та, яку я слухала, коли мені було 16 років – готичні, зухвалі гурти. Я досі люблю слухати цю музику, вона повертає мене в період юності та натхнення. Також я б назвала дослідження закинутих міських просторів. Я люблю архітектуру, що спорожніла, але досі є частиною міста. Відвідування таких місць – це завжди особливий досвід для мене. Що ще? Я б сказала даосизм і східна філософія.