Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.
Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Я працюю барменом на круїзах і пережив карантин у морі

Сергій Возний – бармен зі Львова, який з 2014 року працює на круїзних лайнерах однієї з американських компаній. За цей час він встиг провести більше десяти подорожей, побувати на всіх континентах, окрім Антарктиди, та пройти кар’єрний шлях до старшого бартендера. У розмові з Barout Возний розповідає про особливості роботи на барі у відкритому морі, заробітну платню на круїзах та досвід карантину протягом більш як двох місяців.

Як це – бути барменом на круїзному лайнері

Я працюю в барній сфері вже понад вісім років. Працював у Львові, тоді за певний час поїхав до Об’єднаних Арабських Еміратів, де був офіціантом в ірландському пабі. Протягом тривалого часу стежив за роботою барменів, завжди хотілося спробувати себе за баром. Коли повернувся в Україну, почав готуватися до наступної роботи за кордоном: з’явилася ідея спробувати попрацювати на круїзному лайнері, але для цього треба було підтягнути англійську мову та отримати посвідчення про рівень бармена. У 2013 році я закінчив барну школу Planet Z, трошки навіть навчився флейрингу. [сміється] 

Як це взагалі – стати барменом на круїзному лайнері? Якщо відверто, це було непросто. Сім років тому було складно знайти інформацію про подібну роботу. Як вони працюють? Скільки працюють? Як їм платять за це? Довелося пробивати по знайомствах, а тоді перевіряти на власному досвіді. Врешті-решт вдалося знайти позицію в одній із компаній.

Робота на круїзному лайнері починається у день, коли заселяються гості. Це найскладніший день, бо треба одразу в’їхати у всі процеси. Окрім технічних професійних нюансів, проводять інструктаж із техніки безпеки, показують бари, де ти працюватимеш. За дві години часу такий наплив інформації, що починає боліти голова. [сміється] Стоїш і думаєш: «Ого, як це все запам’ятати?». На кораблі ж усе повинно бути швидко і чітко. Та на перший тиждень до тебе приставляють партнера, який пояснює, як усе працює. У нас його називають «бадді». Якщо щось не ясно, можеш звернутися до нього за допомогою.

У перші дні на судні кажуть – забудь все, що ти знав до того.  Їм не цікаво, де ти працював раніше. Треба вчити стандарти і правила компанії, оскільки це заклад преміум-класу, який можна порівняти з п’ятизірковим готелем. Щодня треба ходити на тренінги. Наприклад, треба знати класичні рецептури коктейлів. Навіть більш важливо – сервіс, ставлення до гостей.

Перший контракт – це дуже важко. Він завжди показує, твоє це чи не твоє, будеш ти далі працювати чи ні. Робота в барі загалом та сама, що й на землі. Але ти працюєш в морі, причому щодня. Вихідних немає взагалі. Якщо підписуєш контракт, погоджуєшся працювати кожен день. Це залежить від компанії, але контракт зазвичай триває від пів року і більше. Наприклад, у нас угода з помічником бармена розрахована навіть на вісім місяців. Зміна триває 10-12 годин. Постійно проводять тести та іспити, перевіряють твої знання і рівень. Тому через це постійно відчуваєш стрес. 

Я працював за баром, тому знаю, яке це навантаження на ноги. Але на круїзі ти не працюєш два через два дні, ти працюєш щодня. Навантаження на коліна відчуваєш одразу, але потім звикаєш. До того ж ти не на землі, треба адаптуватися й до цього. На першому контракті довго звикаєш до рівня шуму – корабель шумить постійно. Але пізніше на це вже не звертаєш увагу.

Хоча ти працюєш щодня, час пролітає миттєво. Можна сказати, що це весело

Та зрештою час круїзу минає досить швидко. Хоча ти працюєш щодня, час пролітає миттєво. Можна сказати, що це весело. Щодня буваєш у різних країнах і містах, до того ж у нас на кораблі працювали водночас представники більш як 60 національностей. Дуже багато людей з Франції та Італії, є люди з Латинської Америки, але переважно це Філіппіни та Індія. Українців мало, але за останні роки стало значно більше. Зараз зі мною працює близько 15 українців, це вже така маленька мафія. [сміється]

Звісно, вкрай важливо знати англійську мову. Я серйозно зайнявся своєю англійською, підготувався до контракту заздалегідь. Коли починав круїз, відчував, що можу працювати за баром і комунікувати іноземною мовою. Та, звичайно, попервах усе одно відчуваєш мовний бар’єр, треба час на адаптацію. Українську в певний момент починаєш забувати. [сміється]

У яких країнах я був? Легше перелічити, де я не був. [сміється] Не був в Індії та Антарктиді, а решту, здається вже відвідав. Найбільше враження на мене справили Австралія та Нова Зеландія. У них своя частинка світу, вони просто собі живуть – пофіг, що відбувається деінде. В Австралії були в Мельбурні та Сіднеї, але, на жаль, як правило, маємо вільний час удень, а бари відчиняють ввечері, тому побувати в закладах особливо не встиг. 

Я серйозно зайнявся своєю англійською, підготувався до контракту заздалегідь

Як працюють бари на круїзних лайнерах

Я працюю у круїзній компанії вже протягом шести років, перший контракт підписав у 2014-му, тож уже зробив більше ніж десять контрактів. Це один із топових гравців у категорії. Та я працюю на кораблі на 1200 людей, це вважається не надто великим лайнером. Наприклад, на кораблях компанії Royal Caribbean може бути 5000-6000 пасажирів – це фактично ціле місто. У нас розмір менший, але акцент на преміальну аудиторію.  

Чи встигаєш стежити за якістю коктейлів за настільки великого потоку людей? Думаю, нам простіше, ніж на кораблях із кількома тисячами пасажирів. У нас п’ять відкритих барів, ще кілька барів у ресторанах. До того ж, оскільки ми працюємо з преміальною категорією, ми маємо справу з людьми, які знають, чого хочуть. Здебільшого це громадяни США віком за 50 років, що мають гроші, досвід подорожей і певний рівень знань про напої. Окрім того, це постійні гості – зазвичай люди повертаються на круїзи. Якщо приготуєш поганий коктейль, це дуже швидко помітять. 

Так, звичайно, на круїзах бармени також мають постійних гостей. Люди катаються на круїзах за традицією, для них це вже звичка. Дуже часто бачиш знайомі обличчя. Щойно заходять у бар, ти їх впізнаєш, спілкуєшся з ними. Це зближує з гостями.

Найскладніше – що ти звикаєш до такої зарплати. Наприклад, зараз в Україні навіть в найкращому барі навряд чи можна заробити стільки грошей

Наскільки це прибутково? Зарплата мене задовольняє. У 2014 році моя зарплата становила 1800 доларів на місяць, на той час мені здавалося, що це нормально. Чайових за місяць тоді можна було заробити близько 1000: по 250 доларів на тиждень. Згодом компанія підняла заробітну платню. Для мене це було несподіванкою – що роботодавець сам підвищує зарплату. Тоді стало 2100 доларів на місяць, зараз бармени отримують 2600. 

Оскільки я працюю в компанії вже протягом тривалого часу, пройшов шлях від бармена і помічника старшого бармена до старшого бармена. Зараз отримую 3400 доларів на місяць. До того ж на час контракту ти не думаєш про оренду житла чи інші витрати. За пів року можна добре заробити, відкласти гроші. Найскладніше – що ти звикаєш до такої зарплати. [сміється] Наприклад, зараз в Україні навіть в найкращому барі навряд чи можна заробити стільки грошей. 

За останні кілька років на чай почали залишати менше. Не знаю, з чим це пов’язано – сервіс той самий, рівень той самий. Думаю, в інших компаніях на зразок Royal Caribbean загалом можна заробляти значно більше. Я чув, там хлопці працюють і на 5000 доларів. Але там і більше робочих годин, інша аудиторія, більш молодіжна. 

Штаб-квартира нашої компанії розташована у Маямі. Якщо здійснюємо круїз Карибським море, зазвичай ми виходимо з Флориди й рухаємося вниз, а тоді повертаємося в Маямі. Барбадос, Сен-Мартен, Кюрасао, тоді назад на північ. Зазвичай це триває пів року. Але наша компанія пропонує і навколосвітні подорожі: коли в Європі зима, вони пливуть у теплі краї. У компанії є один корабель, який ходить навколо світу, але я ще на нього не потрапляв. Але, наприклад, мій перший контракт я відробив, коли ми пройшли з Лісабона через Латинську Америку, Полінезію (острів Пасхи тощо) та Австралію, а тоді на Гаваї і через Лос-Анджелес до Саутгемптона. Можна сказати, що обійшли пів світу.

Якщо приготуєш поганий коктейль, це дуже швидко помітять

Як це – пережити карантин на кораблі

Коронавірус зустрів нас прямо у морі. Коли ми виходили, вже були новини про епідемію в Китаї, по телевізору вже були сюжети. Але протягом першого місяця це було десь на тлі. І тут посеред круїзу компанія вирішила зупинити тур і повернутися в Маямі. На палубі раптово роблять оголошення: «Корабель розвертається, перепрошуємо, так склалися обставини». Гості нічого не розуміють, персонал теж у шоці. 

Ми повернулися в Маямі, гостей висадили. Персонал попросили залишитися на борту, але залишали можливість повертатися на сушу. Вони не думали, що ця історія з коронавірусом так затягнеться. Думали, це на кілька тижнів чи максимум місяць. А воно ж ставало все гірше і гірше. На інших круїзних кораблях почали фіксувати перші випадки коронавірусу, як із Diamond Princess. Стало зрозуміло, що коронавірус на кораблі – це може бути дуже складна ситуація. Після цього нам заборонили виходити на землю, залишили всіх на карантин.

Вони не думали, що ця історія з коронавірусом так затягнеться

На кораблях завжди найвищий рівень гігієни, але на карантині до цього почали ставитися ще більш скрупульозно. У перші дні всіх взагалі закрили по каютах, виходити заборонили. А каюти для персоналу – це ж дуже малий простір. Сидиш, як у банці. Якщо є ілюмінатор, це вже пощастило. Тоді почали випускати по групах, тоді стало трохи простіше. Спочатку ми стояли в порту Маямі, тоді кораблям заборонили підходити, і ми повернулися в море, стали на якір. У нашій компанії випадків коронавірусу врешті не зафіксували. 

На карантині ми були з початку березня і до половини травня. Це була жесть. Звичайно, коли ти стільки часу на борту, треба підтримувати корабель у належному стані. Тому, звісно, ми працювали. Коли компанія зрозуміла, що це надовго, почали проводити інвентаризацію, закривати бари. Почали дивитися на терміни придатності, що викидати, що залишати. Тому роботи було багато.

Моя дівчина також працює на кораблі, вона в морі через карантин вже понад чотири місяці. Коли ти стільки час проводиш у морі, припиняєш відчувати землю [під ногами]. Ти не відчуваєш енергію землі, немає сил. Це дуже важко, навіть не знаю, як це описати. Якщо будуть читати моряки, вони це зрозуміють.

Під час карантину все постійно змінювалося. Одного дня нам казали, що можна буде вийти на сушу і дістатися додому, тоді все раптом скасовували. У середині травня нас зрештою пересадили на корабель, на якому зібрали європейців із персоналу компанії. Ми перейшли з Флориди до Саутгемптона у Великій Британії, тоді з Британії перелетіли до Мінська, а звідти автобусом до України. Увесь трансфер організувала компанія, вони завжди оплачують дорогу додому, навіть у ситуації коронавірусу. Це їхній обов’язок – повернути нас додому, навіть під час пандемії.

Як це – ступити на землю після настільки тривалого часу в морі? Це було дуже круто, ти одразу відчуваєш прилив енергії. Зараз, коли вже в Україні приймаю душ і вмикаю воду, іноді помічаю, що мене починає хитати. [сміється] Та, якщо відверто, все затьмарило те, що було страшно. На кораблі під час карантину було складно, але принаймні ми знали, що там безпечно, що там немає коронавірусу. Коли зійшов на землю, одразу почав помічати, що не всі дотримуються норм карантину: не дотримуються соціальної дистанції в аеропорту, не носять маски. 

Зараз, коли вже в Україні приймаю душ і вмикаю воду, іноді помічаю, що мене починає хитати

Круїзна індустрія, як і багато інших, зупинилася через коронавірус. Я повернувся в Україну 19 травня, зараз відпочиваю. Чи сумніваюся щодо наступної поїздки? Узагалі ні, вже чекаю, поки покличуть на контракт. Просто розумію, що це може бути нескоро. 

Я б порадив українським барменам спробувати себе на круїзах. Просто перевірити – ваше це чи не ваше. А досвід на все життя від цього точно залишиться.